«Звичайна»/«Інакша»

Назва: «Звичайна»/«Інакша»
Автор: Лілія Кухарець

Жанр: Постапокаліптична романтика
Вікові обмеження: +18

 Книгу можна замовити на сайті видавництва «Антивидавництво»

Анотація

Людство рятується від загадкових мутованих тварин в організованих поселеннях. Лета — абсолютно звичайна дівчина, така звичайна, що завалює всі тести на отримання бажаної професії.

Здавалося б, тепер до скону гарувати на неулюбленій роботі - ач ні, і дівчина опиняється за межею поселення. Виживи або помри. Чи зустрінь хлопця, який уміє виживати і згодиться провести тебе додому.

Що обереш, Лето — плисти за течією або проти?

Відгук:

Провівши маленьке дослідження в Тредс, я зрозуміла, що оцінку 3–3,5 люди сприймають дуже по-різному. Тому в цьому відгуку хочу трохи детальніше пояснити мої відчуття і бали.

Почну з того, що задумка історії мені справді сподобалася. Тут є цікавий світ, подорож героїв, поступове розкриття таємниць і загалом відчуття пригоди. Тобто проблема точно не в тому, що мені було нецікаво, — скоріше навпаки. Я весь час бачила потенціал цієї історії й хотіла дізнатися, що ж буде далі.

Але водночас мені дуже не вистачило деталей.

Особливо в першій книзі. Герої подорожують, між ними поступово виникають почуття, відбуваються якісь події, але мені хотілося набагато більше саме процесу. Більше самої подорожі, більше взаємодії між героями, більше маленьких моментів, з яких складається їхня близькість. Бо в якийсь момент я просто зрозуміла: «О, вони вже закохалися?».

Не те щоб я не повірила в їхні почуття, просто мені не вистачило проміжних деталей, які б допомогли самій емоційно пройти цей шлях разом із ними. Хотілося побачити більше моментів, коли вони поступово дізнаються одне одного, звикають одне до одного, змінюють своє ставлення. Саме такі дрібниці для мене часто й роблять романтичну лінію особливою.

Через це перша книга місцями здавалася трохи затягнутою, хоча парадоксально — мені водночас хотілося більше подробиць. Наче подій достатньо, але саме тих деталей, які допомагають повністю зануритися в історію, мені бракувало.

Зате в другій книзі ситуація для мене значно покращилася. Тут уже набагато краще прописані події, дії героїв і загалом стало більше того, за що я чіплялася під час читання. Особливо сподобалося розкриття історії виникнення Інакших. Оце вже було реально цікаво, бо нарешті з'явилося відчуття, що світ не просто існує десь на фоні, а має свою історію та причини, через які він став таким.

Тому друга книга для мене однозначно сильніша. Вона дала більше відповідей, більше деталей і загалом залишила після себе приємніше враження.

Але є ще одна річ, яку я не можу не згадати: діалоги.

Моментами я просто сміялася від душі. Особливо коли герої починали вести себе максимально незграбно або потрапляли в якісь ситуації, де ти сидиш і думаєш: «Ну ви даєте». Саме такі моменти дуже розбавляли спокійний темп історії й додавали їй легкості.

А тепер про героїв.

Саюліс — ну дуже милий чоловік 🥹 Особливо його звичка називати Лету богинею — це було дуже в його стилі. А ще в нього є одна таємниця, яку я взагалі не очікувала побачити. Коли дійшло до розкриття, я була приблизно в режимі: «ТА НУ НАХЕР, НЕ МОЖЕ БУТИ». Тож тут авторці вдалося мене здивувати.

Лета — от із заявленою буркутункою в мене не склалося. Я чесно намагалася знайти в ній ту саму буркотливість, про яку говорять тропи, але щось не дуже її відчула.
Зате сама Лета мені сподобалася. Вона знає собі ціну, достатньо сильна характером і не з тих героїнь, які чекають, поки хтось прийде й урятує їх від усіх проблем. Вона може сама за себе постояти й загалом має приємний вайб.

Якщо говорити про дилогію в цілому, то для мене це саме легка, спокійна історія, яку приємно читати, коли хочеться чогось без надмірного емоційного навантаження. Тут немає відчуття, що тебе кожні двадцять сторінок кидають об стіну новим сюжетним поворотом, і, мабуть, саме через це мені часом не вистачало динаміки.

Але водночас я не можу сказати, що мені було нецікаво. Навпаки — мені подобалася сама історія, подобалися герої, я хотіла дізнатися, чим усе закінчиться, а друга книга взагалі дала мені саме ті деталі, яких я чекала від першої.

Тож мої 4 тут — це не «ледве дотягнуло», а радше «мені сподобалося, я добре провела час, але хотілося трохи більше». Більше деталей у подорожі, більше поступового розвитку стосунків і трохи більше динаміки — і ця історія могла б зачепити мене значно сильніше.

Але загалом я рада, що її прочитала.

Оцінка: 4/5