"Шовкова пані" Наталени Королевої

"Шовкова пані" Наталени Королевої — та класика, яка закохує в себе🥀

Центром “Шовкової пані” (і не тільки) є загадкова пані в шовковій сукні, яка невідомо звідки з'являється у найважливіші та переломні моменти життя
героїні.
 

ULTIMO VERITAS
ОСТАННЬОМУ – ПРАВДА

Коротка біографія:

Наталена Королева (повне ім'я — Кармен Альфонса Фернанда Естрелья Наталена) народилася 3 березня 1888.

Мати, Марія Клара Фернандес де Кордоба, іспанська грандеса зі старовинного роду Лачерда, померла під час пологів. Батько, Адріан Юрій Дунін-Борковський, тяжко переживав біль втрати дружини. Щоб забутися, він часто подорожував (був членом Французької академії наук, ентомологом), тому не брав участі у вихованні доньки.

Перші роки Наталена провела у бабусі Теофілі з роду Домонтовичів, на Волині. У “Шовковій пані” відображаються її дитячі враження з цього періоду життя.

Після смерті бабусі Наталена навчалася в школі при монастирі Нотр-Дам-де-Сіон, що на півдні Франції, де формувався її світогляд.

Навесні 1904 року Наталена переїжджає до Києва, щоб навчатися в Київському інституті для шляхетних дівчат. Цей заклад славився якісною музичною освітою. Видатний композитор, Микола Лисенко, був учителем музики Наталени.

🥀Усе життя для Ноель де Лачерди, а потім Наталени Королевої, стало пошуком власного коріння і, зрештою, коріння народу, серед якого вона опинилася та який став їй не менш рідним, ніж іспанський.

“Війна та революція вибили мене з байдужої колії попереднього безцільного існування, нагода схотіла, щоб моє індивідуальне життя нараз стало мені вельми цінним, все старе, яким я так нудилась, зникло, мов тяжка змора, і я опинилась у цікавій течії життєвого моря, поміж новими ідеями та новими інтересами”
(Сторінка з книги)

“Училася я то в Іспанії, то у Франції, то в Римі. Тому знаю багато речей, які жінки зазвичай не знають (за освітою я археолог). Але не вмію шити, вишивати, в’язати... Варити навчилася, як вийшла заміж за Василя Короліва в чехах”.
Автобіографія

По-українськи почала писати з 1919 року, коли познайомилася, а потім і одружилася з доктором Королевим.[...] І коли видавництва вимагали від мене, щоб я писала про запорожців, про Довбуша або щоб я віддзеркалювала біжуче життя, то покійний дружина мій казав мені: ”Не слухай їх... І не читай критики на себе... Те, що ти можеш дати українській літературі свого, буде цінніше. Але це оцінено буде пізніше”. Бо мені все закидали, що я беру далекі українцям теми і з чужого життя”.
Автобіографія

Настанова батька:

“В твоєму гербі є Кастильська вежа, Аргонський Лев та білий Лебідь Вікінгів, володарів морських. Тобто твоя зброя у боротьбі – не сварка, не різкі суперечки, не досадні чи, боронь Боже, грубі відповіді, навіть і не в’їдливий глум.

Тож пам’ятай, що правнучці лицарів личить бути мужньою і самостійною. Чини, як вважатимеш сама за справедливе, побожне й чесне.

Родини ти не маєш, маєш лише рід. Для нього ж не існує ніжність, сердечність, тепло. Тільки гасло й герб...”

(Без коріння. Життєпис сучасниці)

Останні роки Наталени Королевої були вкрай важкими. Спочатку вона втратила чоловіка у грудні 1941-го, Згодом — тиск прорадянської влади в Чехословаччині: заборона друкуватися та позбавлення пенсії. Письменниці доводилося виживати завдяки приватним урокам музики й іноземних мов, а іноді — працювати прибиральницею.

Померла вона 1 липня 1966 року в місті Мельник. Похована поруч із чоловіком на цвинтарі Святого Вацлава.

Постать Наталени Королевої оповита загадками. Вся інформація про авторку нам відома лише з її автобіографічних творів, листів тощо. Що з цього правда, а що – ні, мабуть, ми так ніколи і не дізнаємося.