Тиждень 7 - Delegation Poker (особисте делегування)

Історія 1. “Олена і фраза ‘якщо не я - то хто?’”

Олена все робила сама: робота, дім, організація, турбота про інших. Вона вважала це відповідальністю. Але втома зростала, а радості меншало. Коли вона вперше подивилася на своє життя через призму Delegation Poker, стало очевидно: багато речей вона робила не тому, що хотіла,
а тому, що звикла не делегувати.

- Я не була незамінною, - сказала Олена.
- Я просто не дозволяла собі інакше.

Історія 2. “Андрій і контроль, який виснажує”

Андрій вважав, що якщо не проконтролює - буде гірше. Він перевіряв, нагадував, переробляв. Delegation Poker допоміг йому побачити: де він справді потрібен, а де може довірити, спростити або автоматизувати.

- Я вперше відчув, що контроль - це вибір, а не обовʼязок.

Історія 3. “Ірина і дозволити собі полегшення”

Ірина думала, що делегування - це про слабкість або лінощі. А насправді це виявилось про турботу про себе. Після цієї практики в її житті зʼявилося більше повітря.
- Я не стала робити менше важливого, - сказала вона. - Я перестала робити зайве.

Що таке Delegation Poker (для життя)?

Delegation Poker - це інструмент, який допомагає усвідомлено вирішити: що я роблю сам(-а); що можу передати іншим; що варто автоматизувати; що можна спростити або взагалі прибрати.

У командах це про розподіл відповідальності.У житті - про звільнення ресурсу.

Бо коли ти не делегуєш: ти перевантажуєш себе; береш відповідальність за всіх; втрачаєш час і енергію; звикаєш жити “на максимумі”. Особисте делегування допомагає: зменшити навантаження; повернути час собі; знизити внутрішній тиск; зосередитись на важливому.

Покрокова інструкція або навіть інтерактивна вправа на тиждень. 

Крок 1. Випиши всі регулярні задачі. Все, що ти робиш: щодня; щотижня; “бо так склалося”.

Крок 2. Подивись на кожну задачу через шкалу:
Роблю сам(-а) - це важливо і потребує мене
Роблю разом - спільна відповідальність
Делегую з контролем - передаю, але перевіряю
Делегую без контролю - довіряю результат
Автоматизую / спрощую - зменшую зусилля
Прибираю - більше не роблю

Для кожної задачі задай питання:
Чи справді це маю робити я? Чи можна це спростити? Чи можу я попросити про допомогу? Чи можна це автоматизувати?

Крок 3. Прийми рішення. Обери для кожної задачі один рівень делегування.

Крок 4. Зроби маленьку зміну. Не все одразу. Одна задача, один крок.

Міні-рефлексія в кінці тижня

- Як я почував(-ла)ся, коли відпустив(-ла) контроль?
- Що стало легшим?
- Що я хочу делегувати наступним?

Маленькі підказки

Делегування - це не про втрату контролю, а про довіру. Якщо складно делегувати - почни зі спрощення. Твоя енергія - обмежений ресурс. Просити допомогу - це навичка, а не слабкість. Не все, що ти можеш робити, варто робити.

Надихаючі запитання
- Де я тримаю зайву відповідальність?
- Що я роблю “бо так звик(-ла)”?
- Яка задача давно проситься бути делегованою?
- Що я міг(-ла) би не робити - і світ не зруйнується?
- Як виглядає життя з трохи меншим контролем?

Нагадування:
Ти не зобов’язаний(-а) бути всім для всіх. Ти маєш право бути достатнім(-ою).