Рідне ластовиння

Бузковий цвіт

Спекота суха. Пустелі незримі зап'ястки
Тримають в руках. Вдихаю пекельний гніт.
Не чую її. Проте, відчуваю - пастка.
Гаряча журба. Та... Чи останній політ?

Каміння живе. Під ногами червоним вугіллям
Простягнуто шлях. Ти йдеш? Чи то не твоє?
Що є для тебе життя із чудовим дозвіллям?
То, що ж є для тебе? Чи твоє то безмежне моє?

Спекота суха. Та я не боюся пастки.
І хоч через день, через місяць, чи навіть за рік.
Не страшно іти, не страшно додолу впасти.
Вдихаю заквітчано-ніжний бузковий цвіт.

Близнюк

Подобається

#4234 в Різне
#1097 в Поезія

У тексті є: вірші про кохання, почуття та романтика, вірші про любов

Відредаговано: 24.03.2020

Додати до бібліотеки

Поскаржитись