Стигне світанковим кольором ранок.
Небо рожевими барвами зве.
Місяць ховається. Лиш наостанок
Глянув на сонця проміння живе.
Ти усміхнись цьому дню, наче вперше.
Ти роздивись, прислухайся, жвавіш!
Сон твій дрімотний показ завершить,
Лишивши частку майбутніх афіш.
Очі пашіють кольором неба,
Неба, пронизаним сірим дощем.
Я подивлюсь в них. Я вже до тебе.
Геть неможливість усіх теорем!
Ніби торкнувши мою присутність,
Ти озираєшся в пошуках слів.
Поруч я. Поруч. Відчуй мою сутність.
Поруч я... Чуєш, пташковий спів?
Відредаговано: 24.03.2020