Чи можна втекти від себе,
Від важких турботних думок,
Що як на злість так і йдуть до тебе.
Пришвидшений мають крок.
Чорнило погано пише,
Тому, що слова всі не ті.
І тільки малюнок над віршем залишить
Рум’яні підказки густі.
Погано? Скажи, це погано,
Що в свято чи в будень день,
Серце зривається враз неслухняно
Будильником дінь-ділень.
Я все розумію чудово.
Це – ти. Тільки ти і ти!
Все пальцями хрускаю руки нервово,
Візьми у свої світи.
Поклич! Я піду. Хоч знаєш,
Не зви, я прийду сама.
В замріянім світі мене зустрічаєш.
Прощавай затяжна зима.
Відредаговано: 24.03.2020