Рідне ластовиння

Не смій мене торкатися

Твоє світило сонячне

Хвилює мої води. 

Промінчиком безпомічним

Проникливої вроди. 

 

Злегка торкнешся пальцями 

Побачиш коливання. 

Подуєш, враз, кружальцями 

Моє німе мовчання. 

 

Хапаюся за відблиски, 

До денця укриваюсь,

Немовби взимку проліском

Тендітним уквітчаюсь. 

 

Але тепло і сяяння 

Для всіх... І так, для мене... 

Ти грієш світ. О, марення!

Порожнє, мрійне небо. 

 

Не грій мене! Висушуєш

Бездонні, темні води. 

Не поринай, не здужаю

Любителю свободи. 

 

Не смій мене торкатися!

Розбудиш хвилювання,

І всяке може статися. 

Втоплю тебе в коханні. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше