Рідне ластовиння

Дай мені трохи льоду

Що ти відчуваєш? Як знати?

Що нишком приховуєш в серці?

Ти звів коло себе брами, грати. 

Чуттів твоїх замкнені дверці. 

 

Пекельно гарячий назовні, 

І грієш охочім очі.

Та хто ж дотягне до твоєї безодні?

Хто наче сновида уночі?

 

І серця твоєго крига

Спрямовано дряпає душу, 

Що стогне й кричить мов дзиґа. 

Чи довго протягну? Чи мушу?

 

То дай мені трохи льоду!

Навчи почуття душити. 

Пізнать холоднечі тяжку насолоду... 

Бо так неможливо жити. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше