Від тебе мов космічна далечінь,
Простягнуте невичерпне чекання.
Здається близько, хоч би камінь кинь.
Але таки нарізно існування.
«Ти дивним став! , – кажу без натякань.
Не те, що дивовижним. Просто дивним.
Свій стримую язик від нарікань,
Втупивши в погляд твій, що пахне зимним.
І відчуваю біль твій. Хоч здаля.
Та не тому, що я така хороша
До всіх людей. Це просто. Знаю я,
Що спільний біль нам душі запорошив.
Відредаговано: 24.03.2020