Рідне ластовиння

Ми зустрілись уві сні

Сьогодні ми зустрілись уві сні,

В провулку, уночі, що йде до річки, 

Заплутаному, наче вогник свічки, 

Вдихали памороззю вичерпані дні. 

 

Розгледіти тебе немає сил, 

Кажу ж – це сон, і ніби все в тумані. 

Та ти чомусь мене виниш в обмані, 

Я чую як заходишся на зрив. 

 

І лють твоя лякає не на жарт, 

Ти відчуваєш божевілля муки. 

Тремтять від злості випростані руки. 

Та все ж не треба так. Отак не варт! 

 

У сні я виправдовуюсь спокійно. 

Хоча за що, не знаю до пуття, 

Не вірив ти... Не вірила і я...

Бо всі слова звучали ненадійно. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше