Тебе питаю в холоді пропаснім:
– То де ж тепло, де сонячний наш вир?-
А ти говориш: – Себто не підвласно
Життя впорядкувати під копір. -
Та я не вірю! Ні! Мені не треба
Погодних переливів у житті.
І ти скажи яка у нім потреба
В зимовім сумовиннім каятті?
- Прогулянка життя не завжди ласа
І радість не завжди її сусід.
Та ми здолаєм зиму одночасно,
Разом з тобою, - кажеш, - так-бо слід.
- А літо стрінем? Холод цей розтане?
- Звичайно! - запевняєш мене знов. -
І літо наше лагідне настане,
І помчимо у спеку стрімголов!
Відредаговано: 24.03.2020