Рідне ластовиння

І літо наше лагідне настане

Тебе питаю в холоді пропаснім:

– То де ж тепло, де сонячний наш вир?-

А ти говориш: – Себто не підвласно 

Життя впорядкувати під копір. - 

 

Та я не вірю! Ні! Мені не треба 

Погодних переливів у житті. 

І ти скажи яка у нім потреба

В зимовім сумовиннім каятті? 

 

- Прогулянка життя не завжди ласа

І радість не завжди її сусід. 

Та ми здолаєм зиму одночасно, 

Разом з тобою, - кажеш, - так-бо слід. 

 

- А літо стрінем? Холод цей розтане? 

- Звичайно! - запевняєш мене знов. - 

І літо наше лагідне настане, 

І помчимо у спеку стрімголов! 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше