***

Прокинувшись, я різко здригнулася, але швидко взяла себе в руки. Серце все ще відбивало тривожний ритм, але тепер його пульсація поступово вщухала. Сівши на ліжку, я провела пальцями по волоссю, намагаючись привести думки до ладу. Зовні було тихо. Відкривши двері вагончика, я вийшла на вулицю, тут же здригнувшись від ранкової прохолоди. Над землею стелився густий туман, м'який і вологий, він огортав все навколо, роблячи пейзаж нереальним. У цьому мовчазному світі здавалося, що час застиг. Але тут я помітила його.

Чоловік стояв неподалік, під великим деревом. Його постать виглядала незвично спокійною, майже хижою. Він схилив голову до плеча, коли наші погляди зустрілися. Бурштинові очі блиснули в ранковій напівтемряві, як у того вовка з лісу. Я глибоко вдихнула, намагаючись вгамувати нервове тремтіння, і, зібравши залишки хоробрості, повільно попрямувала до нього. Підійшовши ближче, зупинилася, не знаючи, що робити з руками, і, врешті-решт, почала нервово смикати край футболки.

— Альфа... — вирвалося у мене тихим голосом.

Він посміхнувся, куточки його губ піднялися вгору, і я знову почула той голос, який звучав у моїй голові. 

— Розумниця, солоденька, — сказав він, і ці слова змусили тепло розлитися по всьому тілу.

Я нахмурилася, відчуваючи одночасно роздратування і збентеження.

— Не називай мене так... — сказала я, дивлячись убік, щоб не зустрічатися з його поглядом.

— Не подобається? — його посмішка стала ширшою, погляд ковзнув по мені з легкою насмішкою.

— Ні... тобто так... Чорт! — видихнула я, відчуваючи, як червонію від незручності.

— Кумедна, — м'яко промовив він, зробивши крок ближче. Його рука піднялася, і теплі пальці торкнулися мого підборіддя.

— Ти такий великий був, — тихо сказала я, згадуючи величезного вовка.

— Зазвичай мені таке кажуть жінки в іншій ситуації, — розсміявся він, і його голос прозвучав трохи хрипло, з відвертою насмішкою.

Я розгублено моргнула, мить не знаючи, що сказати, поки до мене не дійшов сенс його слів.

— Ти неможливий! — спалахнула я, відчуваючи, як обличчя заливає жар.

Він розсміявся ще голосніше, насолоджуючись моєю реакцією.

— І все ж це правда, — простягнув він, хитро примружившись. Його погляд блищав, темний і палючий, немов він передчував продовження.

Я відвернулася, вдаючи, що його слова мене не зачепили, але він не дав мені піти. Його рука плавно ковзнула по моїй талії, притягуючи ближче, і тепло від його дотику, здавалося, пробивалося прямо під шкіру.

— Невже я змусив тебе почервоніти, солодка? — його голос був таким низьким, що здавався майже муркотливим.

— Досить, — прошепотіла я, намагаючись звучати твердо, але зрадницьке тремтіння в голосі видало мене.

Він нахилився ближче, ледь не торкаючись губами мого вуха.

— Це тільки початок, — його гаряче дихання обпалило шкіру, і я відчула, як ноги підкошуються від його слів. — Але ти вже здаєшся.

Я підняла очі і потонула в його погляді. Бурштинові очі, такі ж, як тієї ночі, дивилися на мене з незрозумілою сумішшю інтересу, сили і чогось ще, чого не могла розпізнати. Я мимоволі зковтнула, відчуваючи, як його раптова близькість змусила серце битися швидше, а дихання стало уривчастим. Його пальці все ще ледь торкалися мого підборіддя, викликаючи в грудях дивну суміш збентеження і незрозумілого тепла.

— Я хотіла сказати спасибі, — тихо пробурмотіла я, роблячи крок назад, щоб збільшити відстань між нами.

— І хотіла сказати, що більше такою дурістю займатися не будеш. Так? — його голос став нижчим, а брова злегка піднялася в очікуванні відповіді.

Я прикусила губу і відвернулася, відчуваючи себе так, ніби мене спіймали на місці злочину.

— І це теж, — видихнула я. — Я ніколи раніше не бачила тебе.

— Але я бачив тебе... спостерігав весь час, поки ти росла. — Він задумливо оглянув мене знову.

— Поки я росла? Але тобі на вигляд не більше тридцяти, — здивовано підняла брови я, намагаючись розібратися в його словах.

— Солодка, я набагато старший, ніж виглядаю, — його губи вигнулися в легкій усмішці, а в очах промайнув дивний вогник. — Як ти думаєш, чому ти стала частиною моєї зграї? Ти не така, як ми. Навіть не перевертень іншого виду... Але коли тебе привели ті двоє, я відразу зрозумів, у чому ти особлива. Для мене. Його голос став тихішим, майже шепотом, і від цього у мене по спині пробігли мурахи.

— Але ти була ще дитиною, — продовжив він, роблячи крок ближче.

Його рука плавно потягнулася до мого волосся, акуратно заправляючи його за плече.

— Я повинен був триматися від тебе подалі... всі ці дванадцять років.

Я стояла як вкопана, напружено стежачи за кожним його рухом. Його близькість знову заповнила повітря чимось теплим і майже гіпнотичним. Він наблизився ще ближче, його обличчя опинилося зовсім поруч, а подих торкнувся шкіри на моїй шиї. Тіло, ніби підкоряючись власним інстинктам, відгукнулося легким тремтінням, і я мимоволі прикрила очі, не в силах боротися з нахлинувшими відчуттями.

— Я не розумію... — прошепотіла я, голос тремтів, але в ньому звучала щирість.

— Невже? — його голос був оксамитовим, огортаючим, і від цього кров закипала швидше. — Що ти відчуваєш зараз? — продовжив він, не торкаючись мене, але змушуючи тіло відгукуватися навіть на його ледь вловимий рух.

— Що ти відчула тієї ночі в лісі, коли дивилася на звіра? — він замовк, немов даючи мені можливість самій скласти шматочки мозаїки.

— Я не знаю... — прошепотіла я, ледве стримуючи тремтіння в голосі, і повернулася до нього обличчям.

— Знаєш, — його голос звучав м'яко, але впевнено. Він посміхнувся, і від цього виразу я мимоволі затримала подих.

Його пальці обережно торкнулися моєї щоки, і я здригнулася від відчуття його дотику — теплого і незвично рідного. Губи самі собою відкрилися, коли його пальці ковзнули вниз, легко торкаючись нижньої губи. Цей дотик був майже невагомим, але розпалив у мені вогонь. Він прикрив очі, ніби борючись з чимось всередині себе. Його дихання стало глибшим, важчим, і я почула, як він шумно втягнув повітря, немов прагнув зберегти контроль.