глава 3.2: коли моє життя перетворилося на хаос?

Карі очі Лопеста декілька хвилин уважно спостерігали за дівчиною, що зайняла на дивані місце поряд з власником будинку. Рейнольд вдивлявся в блакитні очі Аристії, певно, намагаючись відповісти на якісь свої питання стосовно цієї юної особи. Коли Еванс відчула на собі цей погляд, дещо насупилася, все ж таки не розуміючи причину такого довгого й прискіпливого погляду хлопця, Лопест тяжко зітхнув й сперся спиною об спинку дивану.

– ну добре, хочу дещо розповісти тобі про нову владу, щоб ти розуміла що до чого. Наразі в управлінні континентом приймають участь шість осіб включаючи мене. У владі зараз два вампіри, два ельфи, друїд та вовкулака. Взагалі посад має бути сім, але з того дня, як усі раси уклали договір про мир, це місце ніколи не займали, тому мало кому відомо для кого це крісло. Я можу лише здогадуватись, але мені здається, що з самого початку мирний договір враховував і сторону людей, однак вони вже довгий час ховалися в тіні вампірів, де другі нахабно користувалися цією расою. Серед людей завжди були талановиті воїни, майстри мечів та маги, однак за всю історію я навіть не згадаю, коли б людина приймала участь в правлінні. В мене є здогади, чому це все трапилось, але без певних доказів я не можу впевнено розголошувати свою думку. Тож повернімося до складу влади. Поки що тобі варто знати лише про представників вампірів. Я, Рейнольд Лопест, перший представник вампірів у новій владі, та Кайл Адлер, мій заступник та другий представник вампірів у новій владі, керуємо столицею Артус, а отже й Ескарлазом та Айсвілом, і деякою частиною зовнішніх територій, які ще здавна були поселеннями вампірів. Родина Адлерів ще за часів імперії була герцогської родиною, однак в старій владі з їх родини не залишилось нікого. Кайл Адлер зі своєю молодшою сестрою Беатріс – єдині, хто вижили в останній війні. З Кайлом я й хочу тебе познайомити, бо його родина все ще має вплив на представників старої влади, - Рейнольд хотів зробити невеличку паузу, однак його перервав зацікавлений погляд Аристії. Отже, їй подобається слухати усілякі історії?

– вибач, але ж ти казав, що правлінням займається нова влада. Є ще й стара? – погляд блакитних очей дівчини дійсно змінився за весь останній час. Її завжди приваблювали цікаві історії, і розповідь про владу з вуст Рейнольда була не менш цікава.

– простішою мовою купка стариганів. Це представники минулих століть, що відійшли від правління. Хоча вони не управляють континентом в ці часі, в деяких питаннях все ще мають вплив. Це дратує, тому що вони – колишні тирани, в голові котрих заклалися жорстокі методи правління. Тож вони – те, що може нам завадити. Отже ми збираємо тих, хто підтримає нас й зможе допомогти в цій бійці за права. Моя сім’я складається з п’яти осіб: Ірен Лопест, моя мати; Агата й Вів’єн Лопест – мої молодші сестри однак Агата старша за Вів’єн; Люціус Лопест – мій молодший брат. Хоча я давно замінив батька по справам керівництва родиною, я все ще вважаю мати головою нашої родини. До того ж вона представниця старої влади, бо зайняла місце свого чоловіка після його смерті. Насправді моя сім’я дуже добра й я впевнений, що ваша зустріч завтра пройде дуже добре. Моя мати – добра жінка, до того ж дуже сильна. Якщо ми заручимося її підтримкою, це дуже допоможе справі, - здається Рейнольд вже й завершив розмову, але знов насупився.- та що з тобою не так?

Останнє речення було сказано з якоюсь злістю в голосі. Шатен дійсно не розумів цієї не те що сповільненої реакції, а просто її відсутності. Дівчина чи через силу це робила, чи просто була скупа на емоції, чи взагалі існувала якась інша причина, й Рейнольд планував дізнатися правду.

– Арістіє, я справді не розумію що коїться в твоїй голові. Але прислухайся до того, хто прожив не одне століття. Якщо ти зараз не розберешся зі своїми почуттями, далі буде ще складніше. Гадаю твоє дитинство було не з легких, але не слід через це псувати усе своє життя. Можливо в тебе є свої бажання й інтереси? Раптом в тебе взагалі інше відношення до людей? Запам’ятай просте правило – довіряй лише своєму серцю та розуму. В стресових ситуаціях, та й взагалі в будь яких ситуаціях, ти не будеш ні на кого рівнятися, чи забивати голову настановами інших. Ти сама повинна зробити вибір, який вважаєш правильним. Зрозумій це, і тобі буде легше жити, - зітхнувши хлопець знов подивився на дівчину. Здається вона міркувала над його словами, якщо взяти до уваги її вираз обличчя.- та й взагалі, тобі все ж таки потрібно розслаблятися, давати своїм думкам вийти з тебе, піти на поклик власного задоволення. Бо вам, людям, потрібно отримати усе можливо від життя, щоб потім не шкодувати й вважати життя гідно прожитим.

Блакитні очі затремтіли. Невже він натиснув своїми словами на болючу тему? Хоча Рейнольду й було шкода спостерігати за тим, як поступово захисний бар’єр Аристії від усього живого почав давати тріщини, однак й розумів те, що далі справи не підуть, якщо Тія буде так нехтувати собою й власними почуттями. Тому Лопест продовжив давити на вже утворені тріщини, намагаючись витягнути хоча б частинку справжньої Аристії Еванс.

– Аристіє, скажи-но, чи ти колись думала про те, що в тебе дійсно можуть бути власні бажання? Бо мені здається, що ти ніколи не думала про це...Виховання, так?...Насправді, це дуже небезпечна річ. На плечі батьків та родичів покладена велика відповідальність за дитину. Її психологічний стан, її розвиток та особистість залежать від дорослих. Якщо нехтувати цим, можна зламати людину ще на початку її життєвого шляху. Я здогадуюсь, чому ти така яка є зараз. Скажи чесно, уся ця ідея була поштовхом твоїх родичів? Вони просто поставили тебе перед фактом того, що ти повинна успадкувати справу «Священного легіону», так? А ти й навіть не здогадувалася, що тебе могли використати? Бо дитина в дитинстві не дуже розуміє що правильно, а що ні в складному світі дорослих…

Голос Рейнольда набув сумних нот. Йому було боляче бачити, як на цих прекрасних очах з’являлися сльози. Він очікував будь-якої реакції. Чи буде Аристія його бити, чи може кричати, йому було байдуже. Його мета – допомогти Еванс зрозуміти себе. Було не дивно, що слова Рейнольда так миттєво діяли на дівчину. Вона була ще зовсім дитиною, що так і не розібралася в тому, як влаштований світ, ще й не знала власних почуттів…