32. Віка. Не захистить...

Я збираю надто багато всього. Виходить дві сумки. Ніби я дійсно збираюсь повністю переїхати… Але наскільки це все серйозно? Я знаю свої почуття, та Слава… Він не створений для серйозних стосунків. 

Коли я спускаюсь, то завмираю, бо чую шматок розмови. Слава каже, що ми не збираємось квапитись, що я сама вирішу, коли, де і як… Але ж це все не насправді… 

Стає трохи сумно. З іншого боку, я маю і так радіти, бо я не одружусь з Андрієм.

Слава помічає мене, дивиться на мої сумки і зітхає.

— Викличу водія, на байку це не повезеш, — каже він. 

— Добре, — киваю і опускаю очі. Ну чому я думаю про всякі дурниці… Все добре, все розрулилось якнайкраще. Я маю радіти. 

В цю мить мій телефон дзвонить. Я ставлю сумки і дістаю мобільний, бачу, що дзвонить Андрій і кажу вголос:

— Певно, тато подзвонив Андрію…

— Ви йому що нічого не сказали? — дивується мама. — Вік?

— Ми от якраз збирались… — відповідаю я. — Мені було шкода його, це моя провина… Я мала давно це зробити, — на цих словах я все ж відповідаю на виклик. — Алло, Андрію? 

— Віко, що відбувається? Твій тато телефонував і так кричав, що я нічого не зрозумів, крім того, що ти в халепі… 

— Пробач мені будь ласка, але я… — я дивлюсь на Славу і думаю, що хоч так я можу це сказати. А потім поясню це грою… — Я кохаю іншого. І ми одружимось.

— Тобто? Як? — в його голосі справжій біль. — Я думав у нас все серйозно… 

— Це вийшло випадково… Я не думала, що так трапиться. Не збиралась закохуватись…

— Ти мене кидаєш по телефону? Віко, давай зустрінемось і обговоримо. Як дорослі люди, — каже він трішки розгублено. 

— Але це нічого не змінить. Пробач, Андрію, але я дійсно ніколи не кохала тебе. Ти хороший хлопець, але я нічого не відчувала і не відчуваю, — я зітхаю. — Немає сенсу в цих розмовах.

— Ти певно посварилась з батьком, вся на емоціях, — він теж зітхає. — Давай ти охолонеш і я наберу тебе знову. Дай мені шанс поговорити з тобою нормально.

— Добре, — думаю, що все ж може він правий, може, я маю сказати це йому в обличчя. — Пробач, що зробила боляче.

— Поговорили? — питає трішки різкувато Броніслав. Ревнує? Чи тільки здалось? 

— Поговорили, — я киваю. 

— Водій буде за пʼятнадцять хвилин, — він дивиться на годинник. — Орест десь в офісі, а у нас виникли проблеми, які треба обговорити з ним, — він підходить до мене, і виймає з кишені ключі. — Поселишся сама? Я маю їхати в справах.  

— Він щось зробив? — я зазираю йому в очі. — Так швидко?... 

— Ні, не турбуйся, — Слава коротко цілує мене в губи. Гра для мами, чи й справді хотів цього? Як же я заплуталась… — У мене й крім Ольшанського є купа справ, одну з них планував вирішити, коли їхав сюди перед обідом. Але Орест у нас невловимий… 

— Добре, тоді їдь, — я киваю. — Зустрінемось у тебе. 

Він знову чмокає мене і киває моїй мамі. Потім йде, залишивши нас  з мамою сам на сам. 

— Віко, ти зараз налаштована дуже рішуче, — каже мама. — Точно не вагітна? Все через Ігоря? 

— З чого ти вирішила, що я вагітна? — я червонію. 

— Бо коли ми познайомились з твоїм батьком, я не горіла бажанням виходити заміж, і він буквально обманом зробив мені тебе, — каже мама. — Тоді у мене не залишилось вибору, як йти за нього заміж. Я рада, що ти у мене з'явилась, але якби не дії Ігоря, все могло б бути інакше. 

— Я не вагітна… Ми взагалі ще не… Загалом, я не хочу говорити про це з тобою… — бурмочу я. 

— Ну добре, але якщо будуть якісь питання, ти завжди можеш запитати у мене пораду, — каже мама. 

— З яких пір це тебе стало так цікавити моє життя? — я дивлюсь на неї, дійсно, раніше подібного за нею не спостерігалось. 

— Я усвідомила, що ти стала занадто дорослою, а я… втратила час, думаючи, що все ще лише попереду, — мама сідає в крісло, потираючи лоб. — Я переживаю за тебе. 

— Я не дурна, нічого такого не зроблю. І вагітніти не збираюсь, — я зітхаю. 

— Я сподіваюсь на розсудливість Броніслава, — каже мама. — Він справді здатний тебе захистити. Краще, ніж я. Але чи захистить від самого себе? 

Я знаю відповідь на це питання, вона проста і однозначна. Ні. Не захистить. Вже не захистив. Вже пізно…

***

привіт, буду вдячна за сердечко книзі, якщо вона вам подобається