Як же я бляха злякався. До сих пір обіймаю Барбі, а пальці тремтять. Я намагаюсь цього не показувати. Вперше в житті певно таке, щоб я боявся за іншу людину до таких дрижаків. Раніше мені все здавалось іграшками. Але те, що Віка наражала себе на небезпеку, зачепило якусь невідому струну в моїх нутрощах.
— Я дам твоїй безвідповідальній мамці такого прочухана! — кажу, стискаючи Віку ледве не до хрусту кісток.
— Не кажи їй, будь ласка, — вона зазирає мені в очі, ми дуже близько, наші подихи буквально змішуються.
— Ти нормальна? — я ледве не вибухаю. — Як я не казатиму? То ти в чужі будинки лізеш, то п'єш коктейлі з рук незнайомців!
— Вона мене тоді більше нікуди не відпустить… Або скаже батькові, і тоді той буде мене караулити, я не хочу… — вперто каже вона, дещо насупившись.
— Саме це і передбачає моя розмова з твоїми батьками! Хай краще за тобою дивляться! Я не завжди буду поруч, ти сама цього не хочеш! Отже хай мати виконує свій обов'язок!
— Я більше не піду в такі місця… Ну, піду, але буду обережна, — одразу виправляє вона себе. — І пити ні з чиїх рук не буду.
Я ледве не закочую очі. Кому ти, дівчинко, казки розповідаєш? Я що, сам не був у твоєму віці? Був. І машину у батька крав, а потім клявся, що ніколи не зроблю так. А на наступні вихідні як тільки дівчата кликали, знову брав потай ключі від гаража. І пив з хлопцями, потім приходив додому ледве тримаючись на ногах і клявся мамі, що то востаннє.
Отже, зі мною такий номер не пройде. Не буде Настя за Барбі дивитись, буде сам за нею наглядати. Чомусь відчуваю за неї якусь відповідальність.
— Гаразд, — зітхаю. Її щенячі очі і близькість губ роблять свою справу, я стаю добріший. Ну не можу я на неї довго сердитись. — Але як ти собі це все уявляєш? Я тебе зараз відвезу додому, і твоя мати мене запитає, що з тобою відбувається.
— Може, мені поїхати до тебе? — раптом запитує Барбі, все так само не відводячи від мене погляду.
Її слова викликають чергову бурю емоцій. Та вона взагалі сповна розуму? Але з іншого боку — мій будинок зараз ідеальний варіант. Там принаймні до неї не будуть чіплятись якісь негідники. А зранку проведу ще одну профілактичну бесіду. Розповім про шкоду алкоголю.
— Гаразд, — погоджуюсь знову я. — Їдемо до мене.
Беру її за руку і веду на вулицю. Там підходимо до мого мотоциклу.
— Але ззаду я можу впасти, — раптом каже Барбі. — Я буду спереду, так можна?
— Для тебе все можна, — вже передчуваю цю каторгу. — Я буду їхати обережно.
Мовчу вже про те, що куртку я віддав їй і забирати одяг у Віки я не збираюсь. Віддаю їй ще і свій шолом. Як то кажуть — вправний байкер знає всіх комах на смак. Але Віці то ні до чого.
— Як на нього залазити… — вона підходить до байка і дивиться дещо розгублено. — Він такий великий…
Бляха. Цей тон викликає у мене прилив крові до зовсім зараз недоречної частини тіла.
— Ти що ніколи не їздила на мотоциклі з хлопцем? — питаю я з нотками гордості.
— Ні, тільки на машинах, — вона торкається мотоцикла. — Він високий… А я на підборах.
— Все буде добре. Знала б ти, що я на ньому виробляти умію, — я усміхаюсь.
Але потім стаю серйознішим. Не до вихваляння зараз. Треба довезти її додому цілою і неушкодженою.
Сідаю сам, максимально відсовуюсь назад і плескаю долонею перед собою.
— Вам сюди, пані, — місця між баком і мною зовсім мало. Але така крихітка, як Барбі цілком поміститься.
— Добре, — вона киває і перекидає ногу, і вже за мить сидить прямо переді мною. Торкається спиною моїх грудей, спирається на мене, відкидаючи голову трохи назад.
Я обхоплюю однією рукою її талію. і міцніше притискаю до себе. Просто щоб встановити максимальний баланс. Потім руки кладу на кермо, а Барбі притримую стегнами. Виходить дуже інтимно. Її гаряче тіло змушує мозок думати геть не про ділові речі. Може забрати її до себе не така вже і вдала ідея, чорт забирай.
Двигун реве, ми рушаємо, вітер летить мені в обличчя, а Барбі судомно хапається руками за мої стегна, бо більше тут триматись немає за що. І в місцях де її пальчики торкаються мого тіла у мене ледве не сироти виступають. Сподіваюсь, вона не відчуває попою як я сильно її хочу в цю мить.
***
привіт, діліться враженнями:) і бцду вдячна за сердечко книзі)