Детектив Марк розповідає про хід розслідування

«Був ще червень 2020-го. Після першого ознайомлення з матеріалами справи про пограбування я відразу зрозумів: справа буде дуже складною, бо злочинці діяли надто нестандартно. Було відчуття, ніби Другий зумів приховати всю інформацію про себе, а про Першого взагалі нічого сказати. Про можливого заручника також нічого не відомо. Мені майже нічого не залишалося, як чекати остаточних результатів експертизи того, що лишилось від машини, на якій приїхали грабіжники.

За тиждень нарешті прийшли результати.

Взагалі то я тим часом, не втрачаючи часу, майже весь тиждень переглядав записи з камер спостереження від магазину до парку, де стався вибух, і помітив цікаву деталь, що ця машина ніде не зупинялась, окрім як над каналізаційним люком. З неї по всьому шляху ніхто не вистрибнув, що наштовхнуло мене на думку, що вони зникли через люк. Я зрозумів, що машина була не зовсім звичайна — якимось чином їм вдалося зробити з старого авто нову «Теслу» з дистанційним керуванням. А, до речі, забув про результати експертизи, які підтвердили моє припущення: ту машину дійсно керували через віддалений мобільний пристрій, підключений до мобільного телефона в салоні за допомогою складних конструкцій. (Яких конструкцій? — перебив сценарист.) Я не технік, тому деталі не запам’ятав. У підлозі авто, скоріш за все, була велика діра, бо не вистачало великого шматка металу. Також було знайдено частини одягу, перуку Другого.

Час… Пам’ятаю, я точно порахував час зупинки над каналізаційним люком — 12 хвилин двадцять чотири секунди. Моє шосте чуття підказало, що це, скоріш за все, час на спуск, перебування в каналізації і підйом в іншому місці. Я взяв схожу сумку, наповнену камінням — за вагою як речі, що були викрадені, та почав спускатися в каналізацію і йти в різні боки (12 хвилин в кожному напрямку). Я відзначив три виходи, що були найближче до моменту завершення часу. І справді, переглянувши відеозаписи з найближчих камер того дня, я помітив на одному з виходів людину, яка вилізла з каналізації, одягнену в форму працівника служби обслуговування каналізації, з сумкою, як у грабіжника. Я поїхав перевірити версію, що пограбування спланував хтось із працівників. І ця версія не підтвердилась, бо того дня в тому районі робіт не проводилось, більшість працівників були в іншому кінці міста, а ті, хто не був на роботі, мали достовірні алібі, де саме вони були під час пограбування.

За камерами я відстежив машину, на якій поїхав грабіжник в сторону лісу, і єдине, що вдалося дізнатись — номери на машині були крадені. Але мене збентежило, що про це повідомили вже після пограбування. Моя підозра швидко зникла, бо виявилося, що власники номерів навіть не помітили зникнення — на момент пограбування вони перебували в іншій країні. І саме тут я відчув, що слід обірвався. Лишалося лише сподіватися на диво.

Рівно за рік відбулося чергове ідентичне пограбування.

7 червня 2021 року. 

Пограбування ювелірного магазину «Море бажань» у Вірджинії. Всі інші вихідні дані ті ж самі, грабіжником був однозначно Другий — ті ж рухи, голос, дії. Єдина нова інформація, яка тільки додала більше запитань і сумнівів до справи, — це те, що Перший, скоріш за все, був голосом з телефону, бо пам’ять телефона збереглась, і в ній знайшли аудіозаписи зі словами, які промовляв Перший.

9 липня 2022, Огайо. (Детектив говорить з легкою усмішкою.) Пограбування ювелірного магазину «Сімейні цінності» — сценарій пограбування трохи змінився, з моєї вини.

Я попередив поліцію інших штатів, щоб у разі подібного пограбування вони дзвонили мені та не дозволяли залишити місце злочину через каналізацію, бо він використовує машину з бомбою на дистанційному керуванні як відволікаючий маневр.

Як тільки мені повідомили про схожий випадок, я одразу переключив дзвінок у навушник і попросив тримати мене в курсі, зібрав усе необхідне, сів у машину і вирушив на місце злочину.

Все йшло за старим сценарієм. Але, скоріш за все, Другий помітив, як поліція почала спускатися в каналізацію. Він глянув у їхній бік, пройшов повз добровольця, якому мав передати повідомлення подати до суду, крикнув поліції, щоб не підходили ближче, ніж на 30 метрів до машини, бо можуть підірвати терпіння напарника, і він підірве все довкола, включаючи ще одну заручницю в авто. Обережно сів у машину на ліве заднє сидіння. Але авто не завів.

(— А чому просто не застрелити Другого? Ви ж минулого разу казали, що на телефоні, який був у салоні підірваної машини під час попереднього пограбування, були аудіозаписи з репліками Першого? — перебив сценарист.

— Бо якщо він знайшов такого напарника, який готовий померти за золото та гроші, то наслідки будуть набагато гірші, ніж зникнення тих коштовностей, — відповів Марк і продовжив.)

На чому я зупинився? А, згадав! Другий сів у машину й близько хвилини голосно розмовляв із Першим. Цього разу діалог був довшим, ніж минулого. Ось який був діалог:

Другий запитав, — що робимо, Перший?

Перший відповів, — діємо за планом!

Другий вигукнув, — за яким планом? Підірвати все навколо, включаючи себе!?

Перший гучним спокійним голосом, — якщо поліція не прибере огородження й не дасть нам спокійно поїхати, то загине щонайменше четверо: я, Другий, випадкова десятирічна дівчинка й наш доброволець.

Далі Другий кричить поліції, що у них чотири хвилини, щоб прибрати свої машини вбік і дати їм спокійно виїхати, інакше Перший підірве машину разом із дівчинкою в салоні. Якщо не вірите то зараз розв’яжу їй рота. І тут раптом чути крик і плач дівчинки з машини: «Відпустіть мене, я хочу до мами! Не чіпайте мене…(голосне істеричне мукання)...»

Машина трохи хитнулась, дівчинці, вочевидь, затулили рота, звук мукання припинився. На питання поліцейського, що ви зробили з дівчинкою, чому її більше не чути, Другий відповів що «Перший просто зробив їй укол снодійного, і вона спить» і додав: «Поки що спить звичайним сном, у вас залишилось 30 секунд, щоб прибрати огорожу й надалі нас не переслідувати, інакше вона засне навічно!!!»