Глава 13

Все й так нестерпно важко, а тут ще й Ерік додав кіптяви своєю появою з кричущим обуренням у погляді, в якому юрмилися тисяча питань, моралей та претензій. Похмурий, обличчя змарніле, звичайно ж його турбує не тільки моя домовленість з Габріелем та недавній візит Кріса. Сталося щось ще. Альфа не просто злий - він у відчаї! Поглянувши на пораненого вовка, нездатного повернути собі людське обличчя, він лише мовчки похитав головою, завмерши в кутку. На мій вітальний кивок Ерік лише відвів погляд убік. Хм, значить, погані мої справи, здається, я видерлася на порохову бочку.

- Обробимо рану, зашиємо і поставимо крапельницю, - все-таки підбадьорливо кажу я, холодіючи всередині, рана дійсно виглядає дуже-дуже погано. ... Але тут перевертні, навіть Люк, перемагаючи біль, раптом загарчали. Очі перевертнів миттєво посиніли та спалахнули лютою ненавистю. Дивлячись мені за спину, вони немов готувалися до сутички.

- Навіть не рипайтесь, - лінива загроза в голосі Кріса, не віщувала нічого доброго.

Треба ж, з'явився. Пафосний відьмак використав свої фокуси, звернувшись до сили, виникнувши з повітря. Вражає. Мене, принаймні, точно вразило. Серце тут же рвонуло якимсь кульгавим галопом, кров прилила до обличчя здебільшого від того, що перевертні зчитують мої емоції і чують «закохане» серцебиття. Але ця сторона Крістіана була мені незнайомою, я дивилася на нього з настороженим подивом, і незважаючи на ось-ось готову вибухнути обстановку, я страшенно рада його бачити.

- Марна трата часу, лікарка Ханно, - кинув він мені. - Це особлива отрута.

- Без маргулів і тут не обійшлося!!! - кинувся до нього Ілай. Ерік, як не дивно, завмер на місці, спостерігаючи за тим, що відбувається чіпким поглядом ватажка. - Ах, ти суко!!! - заревів Ілай, випускаючи кігті, майже дотягнувшись до відьмака.

Кілька слів, що злетіли з губ Крістіана, легкий помах його руки - і Ілай відлетів убік, так і не досягнувши своєї мети.

- Сука, якщо я не помиляюся, це твоя мати, - процідив Кріс. - Я правильно розбираюся в класифікації тварин, лікарка Ханно?

- Та годі вам вже! - схопившись, я була готова встати між ними, аби не дати їм зчепитися. - Ілаю, припини, він вам не ворог!

- О, я б не був в цьому настільки впевнений, - перебив мене Кріс.

- Еріку, скажи вже що-небудь! Крістіане, прошу! - благала я, вже не знаю, що ще було написано на моєму обличчі. – Справа в порятунку життя, це зараз найголовніше, а не ваші розборки. Я хочу допомогти. Якщо знаєш як, підкажи, нагнітаючи ситуацію хлопця не витягнути.

- Тільки заради того, щоб вони скоріше звідси забралися, - насупився Кріс, сідаючи біля Люка, який продовжував навіжено гарчати. - Я зберу та витягну отруту. Потім ти його підлатаєш, а після його організм вже впорається сам.

- Що він тут робить, Ханно? - нарешті заговорив Ерік, свердлячи Кріса очима повними ненависті.

Можна подумати, я знаю чому він повернувся. І як пояснити чому я подзвонила Крісу, адже навряд чи альфу влаштує ця моя невизначена фраза «раптом прокинулася закоханою».

- Це довга розмова, Еріку. Але до усього іншого у мене є особисте життя. ... Могло б бути, - буркнула я у відповідь. - Починай, Крісе, ми втрачаємо час. Люку, ти нам дуже допоможеш, якщо заспокоїшся. Тепер все буде добре, я відчуваю, біль зараз мине, - поклавши руку на загривок Люка, і заглянувши в очі перевертня, я встигла помітити, яким поглядом при цьому нагородив мене Кріс.

Від каркаючої та шиплячої мови, якою Кріс вимовляв слова, віяло дикою старовиною потойбічного світу, з його перекрученими тінями примарних монстрів та смертельною небезпекою. Напружившись, Кріс зосереджено повторював одне й те саме, водячи рукою над тілом перевертня. Очі Кріса із зелених поступово перетворилися на лякаюче чорні і така ж смолисто-темна суміш почала виділятися з рани Люка. Моторошне видовище. А якщо почати думати про сили, які втручаються в наш реальний світ, про знання, якими володіють Кріс і йому подібні, взагалі пробирало тремтінням. Кріс не просив подати йому контейнер, скляна пробірка ніби сама стрибнула йому до рук, а витягнута отрута тонкою цівкою заповзла усередину пробірки, зрозуміло до останньої краплі.

У порівнянні з такими можливостями вже майже не дивуюся, але почуваю себе невдахою. У мене ось речі в повітрі не літають і по своїх місцях не сідають.

- Тепер твоя черга, Ханно, приступай. Я дізнаюся хто це зробив і навіщо, - кинув Кріс, не дивлячись на Еріка. - Згоден, розставляти змащені смертельною отрутою капкани для перевертнів, це протизаконно. Як і використовувати Ханну в цих небезпечних ситуаціях!

- Я сама зголосилася! - випереджаю репліку Еріка, все ще сподіваючись не дати їм підпалити гніт цієї порохової бочки. - Їм нема кому допомогти крім мене, я збираюся їх лікувати і латати в міру своїх здібностей!

- Мати Тереза для перевертнів! Ось тільки ця уперта лікарка зібралася лікувати всіх підряд, і не зовсім порядних хлопців з інших зграй теж, - невдоволено фиркнув Ерік. Через те, що він скаржиться на мене маргулу – у мене відвисла щелепа. - Вона нікого не слухає! Може, ти станеш указом, якщо вже ти такий важливий для неї, - альфа дико злиться на мене і не приховує свого презирства до «мого хлопця».

- На жаль не став, - заграв жовнами Кріс.

Далі я зашиваю рану в поколюючій шкіру напруженій тиші з тривожним відчуттям граючої навколо мене сили. І щойно я закінчила, Кріс з очікуванням глянув на Ілая, який тут же з утробним риком підхопив Люка на руки. Компанія маргула була аж надто йому ненависна. Всім їм.

Я теж почула звук автівки, яка зупинилася біля мого будинку.

- Поки шрами не порожевіють йому не варто перетворюватися. Я заїду днями і провідаю його, - втомлено зітхнула я. - Якщо мені звичайно ж дозволять, - по погляду Еріка зрозуміти нічого неможливо, покарана я, або ж мені нададуть можливість порозумітися.

- Навіть спасибі не скажеш? - кинув Кріс в спину альфі, який вже збирався вийти за двері.