Глава 3

Чотири роки потому

 - Ханно, ти просто повинна прийняти мій вибір. Пат такий класний, він унікальний, потрібно бачити, щоб зрозуміти, хоча я не впевнена, що ти зможеш. Не всі народжені айсбергами, так що просто прийми це як факт, - торохтіла в слухавку Мішель, користуючись моментом.

Від шоку в мене відібрало голос, я слухала її, відчуваючи, як мої очі лізуть на лоба від обурення.

- Я все зважила, все обдумала та розставила пріоритети. Мила, я не повернуся, пробач. Знай, я щаслива, я закохана і вагітна. Просто порадій за мене!

- Та я зараз свідомість втрачу від потрясіння! - вирвалося у мене. - Ти відчуваєш себе щасливою, тому що ти зійшла з розуму! Це не ти зі мною зараз говориш – це говорить оброблена ідіотка, якою ти стала після спілкування з цією сектою. Мішель, ти не та людина, яка здатна ось так зламати собі життя через гарненьке личко. Я не вірю! - кричала я в слухавку на подругу.

- Дитинко, часом життя перевертається з ніг на голову в один момент, і все те, що раніше тобі здавалося абсурдним – стає сенсом твого життя. Обіцяй мені, що коли ти нарешті отримаєш диплом, ти теж спробуєш стати щасливою. Я маю на увазі жіноче щастя, Ханно. Якщо не з Крісом, то з ким-небудь іншим. Дозволь собі покохати. Гаразд?

- Звичайно, - видихнула я з відчаєм, жбурнувши слухавку. Потім, недовго думаючи, я набрала номер каси аеропорту, а потім номер Кріса.

- Господи ти боже мій!!! - перше що він вигукнув. - За чотири роки нашого знайомства ти вперше зателефонувала мені з власної волі! Сподіваюся, нічого страшного не сталося? Або моїй надії все-таки не варто повставати з попелу?

- Просто ти залишив повідомлення на автовідповідачі, хочу попередити тебе, що мене не буде в місті, тому повечеряти разом не вийде. Я лечу на Аляску!

- З якої, дозволь спитати, такої потреби? - голос Кріса на іншому кінці дроту моментально перетворився на сталевий трос.

- Через Мішель. По-моєму, минулого разу, коли ми з тобою розмовляли по телефону, я розповідала тобі, що Мішель вирушила до стенфордського дослідницького інституту, щоб зібрати дані для своєї дипломної роботи. І ось тепер вона мені повідомила, що кидає навчання, тому що закохалася, та до того ще й завагітніла від якогось фантастичного лісоруба! Тут щось не так, Крісе, я це відчуваю. Так, Мішель звісно навіжена, але не до такої ж міри. Вона не для того вчилася наче проклята цілих чотири роки, щоб взяти й кинути все за три місяці до випуску. Вона б так не вчинила зі своїми батьками, які віддали останнє, розплачуючись за її освіту. Мені потрібно знайти її, щоб вставити на місце її мізки.

- Ханно, твоя подруга доросла дівчинка, якщо вона прийняла таке рішення, значить, це її вибір! З якого дива ти надумала втрутитися та все виправити?! - завив Кріс. Я була впевнена, якби він був поруч, він би мене при цьому ще й за плечі потряс. - Це безглузда ідея, залиш їй її життя, краще своїм займися!

- Але я не буду хорошою подругою, якщо не спробую, Крісе. Безумовно їй заморочили голову, якісь техніки застосували, ще щось, але це точно не вибір Мішель, не тієї Мішель, яку я знаю. Вона розповідала, що цей хлопець з якоїсь громади. Думаю, це секта. І в такому випадку Мішель потрібно рятувати!

- Все ясно, шансів переконати тебе, що ця затія може бути небезпечною, у мене немає! - розсердився Кріс. - І в яку дірку на Алясці занесло твою ненормальну подругу?

- Містечко під назвою Форт Юкон. Послухай, я не збираюся перед тобою виправдовуватися, між нами не ті стосунки, щоб я оглядалася на твою думку, Крісе ... - не давши мені договорити, він кинув слухавку.

Останнім часом це вже увійшло у нього в звичку, хоча ініціатором телефонних розмов завжди був саме Крістіан. Спочатку ми намагалися розмовляти нормально, але він, як мені здавалося, занадто гостро реагував на мої слова, зривався та вимикав телефон. А через деякий час як ні в чому не бувало телефонував знову або просто з’являвся на порозі моєї кімнати в гуртожитку, дивлячись на мене своїми серйозними та ображеними блакитними очима. Не кажучи жодного слова починав цілувати. Іноді ми знімали номер в готелі, щоб без перешкод займатися любов'ю. Тому що секс, якщо вірити науці і моїй подрузі Мішель - був необхідною умовою для нормального протікання всіх хімічних процесів в організмі. Стосунки між нами, м'яко кажучи, були дивними. Кожен з нас начебто жив своїм життям, і в той же час наш зв'язок з Крістіаном зберігався. Я анітрохи не була в нього закохана, мені просто було добре з ним в ліжку, ну й так поговорити час від часу. Він став моїм першим і поки що єдиним чоловіком, на інших хлопців у мене не вистачало ні часу, ні бажання.

«Життя занадто коротке і насичене, щоб витрачати його на всілякі сумні історії». Почувши одного разу від мене цю фразу, Крістіан не упускав можливості вимовляти її на свій іронічний манер при кожній нашій особистій зустрічі. У нього були інші дівчата, з якими він спав, і він цього не приховував, але чомусь продовжував підтримувати зі мною стосунки. Може бути, тому що я не страждала ревнощами або якими-небудь планами щодо нього.

З міжнародного аеропорту Фербенкса, на взятій напрокат машині, я вирушила в містечко під назвою Форт Юкон. Повідомляти подрузі про свій приїзд я поки не поспішала, хотіла спочатку розібратися, розпитати місцевих, поспостерігати і вже потім діяти. Я дуже дорожила цією дівчиною. Мені, як і раніше, було дуже складно зближуватися з людьми, і по суті, Мішель та Крістіан були єдині, хто знав мене справжню, хто виявляв до мене якісь почуття. Нікого іншого я не впускала, суворо обмежуючи свій внутрішній світ, для чогось підсвідомо захищаючись від людства.

Форт Юкон невелике містечко з населенням в 590 чоловік, оточений заповідниками, куди дуже любили приїжджати туристи. Але через те, що вештатися лісом взимку бажаючих знайшлося небагато, то отримати номер в готелі в цю пору року було не важко. Зате, я зіткнулася з іншими несподіваними труднощами - ніхто з місцевих, до кого я чіплялася з запитаннями, в очі не бачили Мішель і не чули ні про яку громаду чи секту.