Путівник для нових читачів | Каталог книг

ПРИРУЧИТИ ПОРОЖНЕЧУ

АНОТАЦІЯ:

Програма захисту свідків обіцяла Кейсі Лоуренс нове життя. Тихий будинок. Фальшиве ім'я. Фальшивий чоловік поруч — надійний, перевірений, свій.
Федеральний агент Коул Вест саме таким і є.
Для всіх, крім неї.
Вона знає, ким він був до того, як став федералом. Між ними десять років мовчання, один мертвий хлопець і таємниця, яку вона берегла.
А ще — спільне ліжко. Спільна брехня. І кілери, яким байдуже, де закінчується легенда і починається правда.

ЖАНР: Короткий любовний роман , Трилер

ТРОПИ: складні стосунки, таємничий герой, вимушене партнерство

РОЗДІЛ 1:

Нічне повітря Пенсільванії було вологим і важким, воно пахло мокрою хвоєю та вихлопними газами старих пікапів.

Кейсі Лоуренс прискорила крок, відчуваючи, як легка нудота від дешевого пуншу накочується хвилями при кожному різкому русі. Голова приємно паморочилася, але десь на задвірках свідомості з'явилася тривожна думка: вона запізнилася. Батько вже точно не спить, вимірюючи кроками вітальню, а мати нервово перевіряє телефон.

Рідне містечко, де кожен знав, у кого на задньому дворі заіржавів старий «форд» і хто з ким цілувався за трибунами стадіону, вночі здавалося чужим. Вдень Ок-Рідж був затишним гніздом, але після опівночі його вулички перетворювалися на лабіринт довгих тіней і прихованих поглядів.

– Чорт, чорт, чорт, – прошепотіла вона, коли підбори її туфель гучно цокнули по асфальту П'ятої авеню.

На вулиці вже було прохолодно, але підвезти її додому після вечірки було нікому, тому вона мала йти швидко, щоб не змерзнути.

Кейсі вирішила зрізати шлях через провулок між магазином будматеріалів та старою пекарнею. Тут не світили ліхтарі, але це економило десять хвилин – різниця між «ти під домашнім арештом» і «ти більше ніколи не вийдеш на вулицю».

Дівчина вже майже проскочила цей відрізок, коли за спиною почувся звук. Короткий металевий брязкіт. Наче хтось наступив на бляшанку. В тиші провулка це пролунало досить помітно.

«Це просто кіт. Або єнот. Тут повно єнотів», – переконувала вона себе, хоча інстинкти вже кричали про інше.

Кейсі прискорилася. Серце миттєво підскочило до горла, перебиваючи присмак пуншу. Вона не озиралася. Просто почала йти швидше, перейшовши на той специфічний швидкий крок, коли підбори вбиваються в асфальт з істеричним ритмом.

Шльоп. Шльоп. Шльоп.

Це не її кроки. Ззаду хтось ішов. І цей хтось не просто випадково повертався додому – він підлаштовувався під її темп.

Кейсі відчула, як на загривку піднялося волосся. Вона витягла телефон, але екран зрадницько блиснув 1% заряду і згас.

– Дідько, – вилаялася вона крізь зуби.

Позаду почувся ще один звук – шурхіт підошов по гравію. Ближче. Набагато ближче. Кейсі більше не вагалася. Вона різко обернулася на секунду – в тіні біля баків майнула постать. Масивна, темна, занадто швидка.

Паніка накрила з головою. Кейсі зірвала з ніг незручні туфлі й, тримаючи їх за ремінці, кинулася бігти. Холодний асфальт бив по ступнях.

Вона чула за спиною важкий тупіт. Він наздоганяв її.

Кейсі бачила вихід з провулка, бачила тьмяну пляму вуличного ліхтаря попереду. Залишилося метрів п'ять, коли тінь збоку відділилася від стіни.

Вона не встигла навіть набрати повітря для крику. Груба рука смикнула її за плече, розгортаючи назад і втискаючи в цегляну стіну. Удар вибив кисень із грудей. Перед очима попливли плями, а в ніс ударив запах дешевого перегару.

– Попалася, – прохрипів голос над самим вухом.

Кейсі відчула під підборіддям щось гостре. Тонка смужка холоду притиснулася до шкіри.

Ніж.

Вона заціпеніла, втиснувшись у стіну настільки сильно, що цегла почала дряпати спину. Кожен її вдих був коротким і рваним, а сталь ножа при кожному русі нагадувала: один ривок – і все.

– Тсс, – прохрипів він знову. – Не пручайся, і ми швидко закінчимо.

Алкогольна димка миттєво випарувалася, залишивши лише тваринний жах. Її тягнули вглиб, за великі сміттєві баки, де світло з вулиці вже не могло їх дістати.

– Гей!

Спокійний голос пролунав не з вулиці, а з самої темряви, куди навіть світло ліхтаря не діставало. Наче хтось просто коментував нудний фільм.

Нападник здригнувся і сильніше притиснув ніж до її горла, розвертаючись на звук. З густої тіні повільно, крок за кроком, почала виходити постать. Коли бліде світло ліхтаря нарешті вихопило обличчя того, хто підійшов, Кейсі на мить відчула, як нападник напружився.

Це був хлопець. Високий, у потертій темній худі, з капюшоном, накинутим на голову. Він зупинився за два метри від них, тримаючи руки в кишенях.

Його обличчя Кейсі здалося знайомим. Але їй було не до того, щоб копирсатися у своїй пам'яті, згадуючи, хто це такий.

– Вали звідси, пацан! – гаркнув нападник, і лезо ножа злегка подряпало шкіру Кейсі. – Це не твоя справа. Хочеш жити – біжи і не озирайся!

Хлопець не рушив з місця. Його погляд був спрямований не на Кейсі, а прямо в очі чоловіку з ножем. У цьому погляді не було ні страху, ні героїзму.

– Ти помилився, – тихо сказав він.

Його права рука повільно вислизнула з кишені. У ній він тримав звичайний кухонний ніж із дерев'яною ручкою – такий можна знайти на будь-якій середньостатистичній кухні.

– Я якраз шукав привід.

Нападник нервово засміявся, міцніше перехоплюючи Кейсі.

– Ти що, здурів? З цим лайном проти мене? Я тебе на ремені поріжу, малий. Героєм вирішив стати?

– Я просто хочу подивитися, як ти будеш стікати кров'ю, – хлопець ледь помітно нахилив голову набік.

Те, що він зробив далі, змусило Кейсі заціпеніти ще дужче. Хлопець не кинувся в бій. Він просто підняв свою вільну ліву долоню і, не відводячи погляду від чоловіка, з силою провів лезом по шкірі.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше