Путівник для нових читачів | Каталог книг

ЛЯЛЬКОВОД

АНОТАЦІЯ:

Монополія Ост-Індської компанії — стіна, яку не пробити лобом. Але Патрік де ла Мар, віконт де Лабура знайшов слабку ланку.
Його план бездоганний у своїй жорстокості: принизити, щоб потім стати єдиним порятунком. Зробити леді Елеонору Блеквуд залежною від свого благородства, щоб через шлюб дістати доступ до головних фінансових потоків Британії.
Але чи зможе ляльковод втримати нитки, коли на кону стоять не лише гроші, а і його власне серце?

ЖАНР: Історичний любовний роман , Романтична еротика

ТРОПИ: вимушений шлюб, цнотлива героїня, морально сірий персонаж

РОЗДІЛ 1:

Лондон дихав вогкістю Темзи та вугільним димом, що застилав небо над містом, перетворюючи ніч на в’язкий кисіль. Патрік де ла Мар, віконт де Лабура, стояв нерухомо біля високого вікна свого кабінету, опершись рукою на масивну раму з червоного дерева. У дзеркальному відображенні скла він бачив лише тьмяне світло свічок, що догоряли в канделябрах, вогні вуличних ліхтарів, які мерехтіли внизу та себе.

Патрік повільно обертав на пальці важкий перстень із родовим гербом, вдивляючись у темряву за вікном. Його постать була напруженою, а погляд — холодним і зосередженим. Він не робив зайвих рухів, не відходив від вікна, попри те, що минуло вже чимало часу.

Він чекав.

Його відображення у склі виглядало як привид: гострі вилиці, темні очі, і ідеально випрасуваний комір сорочки, що підкреслював його чужорідність у цьому британському мурашнику. Французький віконт у серці Лондона — він завжди був ляльководом на цьому поприщі.

Кабінет був занурений у напівтемряву, яку прорізали лише тонкі смужки світла від каміна. У повітрі стояв ледь вловимий аромат дорогого тютюну та документів, які могли або звести його на вершину, або пустити на дно з каменем на шиї. Патрік поглянув на настінний годинник; маятник відраховував секунди. Час спливав, і кожен удар був нагадуванням про те, що гра, яку він затіяв, скоро почнеться.

Він не був схильний до нетерпіння, але ця партія була особливою. Монополія Ост-Індської компанії була стіною, яку не можна було пробити лобом, та він знайшов слабку ланку — доньку аудитора, чия доля зараз залежала від одного витонченого, безжального плану.

Патрік знову перевів погляд на вогні міста. Він чекав на Вільяма Фіцроя.

Нарешті рипнули важкі дубові двері. Патрік не обернувся, але за впевненою ходою одразу впізнав друга. Їхня дружба, що почалася в холодному швейцарському пансіоні, давно переросла в щось більше, ніж просто спогади про спільне навчання. Тоді, в горах, Патрік бачив у Вільямі лише ганьбу впливового лорда, заслану подалі від очей. Але зараз... зараз Фіцрой влаштувався напрочуд вдало. Він навчився перетворювати своє сумнівне походження на інструмент, і це Патріку в ньому подобалося найбільше.

— Ти запізнився, Вільяме, — тихо промовив Патрік, нарешті відходячи від вікна.

Вільям зупинився посеред кімнати, не поспішаючи наближатися до столу. На його обличчі грала легка, ледь помітна посмішка.

— Я, звісно, радий бачити тебе, Патріку, навіть у таку непристойну годину, — промовив він, скидаючи з плечей важкий дорожній плащ. — Але, відверто кажучи, я не зовсім зрозумів причину твого раптового поспіху. Тому я дозволив собі не поспішати. Лондон вночі має свій особливий шарм, чи не так?

Патрік нічого не відповів, лише кивнув у бік масивного бару в кутку кабінету. Вільям зрозумів жест без слів. Він підійшов до графина, налив бурштинової рідини у два важкі скляні келихи й приніс їх до столу.

Фіцрой опустився в крісло навпроти Патріка, витягнувши ноги до вогню, що ледь жеврів у каміні. Він зробив повільний ковток, спостерігаючи за віконтом поверх краю келиха.

— Отже, — промовив Вільям, поставивши келих на стіл, — ми п’ємо віскі, яке коштує непристойно дорого, у час, коли порядні люди вже бачать десятий сон. Сподіваюся, гра справді варта свічок, Патріку? Бо якщо це знову про якісь митні декларації, я буду дуже засмучений.

Патрік сів у своє крісло, відкинувся на спинку і вп’явся поглядом у Вільяма.

— Це не декларації, — відрізав віконт. Його пальці знову звично торкнулися золотого персня. — Мені потрібна твоя послуга, Вільяме. Ти маєш скомпрометувати леді Елеонору Блеквуд.

Вільям завмер, тримаючи келих на півдорозі до губ. На мить у кабінеті запала тиша, яку порушувало лише потріскування в каміні. Він повільно поставив віскі на стіл і вигнув брову, розглядаючи Патріка так, ніби той щойно заявив, що збирається самотужки переплисти Атлантику в човні.

— Скомпрометувати? — перепитав Фіцрой, і в його голосі прозвучала щира іронія. — Ти хочеш, щоб я зіпсував репутацію доньки графа Блеквуда? Ти, людина, яка завжди тримається на відстані від світських пліток, як від чуми?

— Я хочу, щоб вона опинилася в ситуації, після якої у неї не залишиться іншого вибору, крім як прийняти мою пропозицію руки та серця, — холодно відповів Патрік.

Вільям відкинувся на спинку крісла і розреготався — тихо, але зовсім не весело. Він глянув на Патріка з таким виглядом, ніби очікував побачити на лобі друга ознаки лихоманки.

— Одруження? — Вільям ледь не подавився власним сміхом. — Патріку, друже мій, щоб ти добровільно погодився на шлюбні кайдани, небо має впасти на землю, а Темза — потекти назад до витоків. Ми з тобою в пансіоні давали обітницю ніколи не дозволяти жінкам ставати на шляху до наших справ. Тож поясни мені, навіщо? Чому саме зараз, і чому саме вона? Невже ти справді віриш у казки про вічне кохання, чи я чогось не знаю про твій фінансовий стан?

Патрік підвівся з крісла, ігноруючи глузливий тон друга. Він повільно пройшов через кабінет до великої карти світу, що займала майже всю стіну. Лакована поверхня карти тьмяно виблискувала у світлі вогню, а лінії торгових шляхів перетиналися, наче павутиння. Віконт провів кінчиками пальців по вигину африканського узбережжя, зупинившись на червоній лінії, що вела до Індії — шляху, який був для нього закритий наглухо.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше