Я не той, і ти не та,
І ми вже ніби "Пустота"
Пусті - ніби повні й не бували,
Але ж я знаю тебе всю, і що всередині у тебе, так здавалося мені, але тільки но в моменті.
В решті решт "ми" зникли, як в кошмарі, блякло, впевнено, спонтанно, ніби нічого й не бувало.
Але ж час минає, грубо та безжально, міняє все, міняє те що здавалось яскравим й міцним "монолітом" стираючи його в сірий та нещасний пил, змушуючи вперед, але чи зможе кожен знайти свій шлях далі? Певно ні, когось задушить - пустота, чи то кошмар, чи то він сам.
#5225 в Любовні романи
#1265 в Короткий любовний роман
#713 в Різне
#85 в Поезія
Відредаговано: 14.02.2026