Пустельник був мертвий

20. Віз правоохоронців віддалявся

Віз правоохоронців віддалявся, скрипучі колесами. Довгі сірі вуха службового мула колихалися над загорнутим у рогожу тілом торговця Сагіта і над довгою скринею, на яку рогожі не вистачило. Вуличні хлопчаки гиканням та криками проводжали торговця в передостанній шлях. Підручні Абдули ліниво відганяли шибеників палицями.

Радиф дивився слідом, поки віз, хлопчаки і вуха не зникли за рогом найвищого на вулиці, в два людські зрости паркану купця Нурули.

«Навіщо йому такий паркан?» – звідкись вискочила думка. Радиф не здивувався б їй, чи мало чого в голові з'являється, щоб потім так само зникнути, але тут… щось було не так з цією думкою. Багато разів він проходив повз цей паркан і ніколи раніше не замислювався про його висоту.

«Чесній людині і не перелізти», – продовженням першої, прийшла друга думка. І тільки зараз Радиф зрозумів, ці слова, ці думки були не його. А, зрозумівши, згадав слова п'яниці Мохтара і про те, як він тут, на цьому місці позаминулої ночі бачив маридів.

Серце Радифа забилося частіше, піднімаючи від нього до голови теплу хвилю.

– Я піду, – несподівано відволік його Акзам, про якого Радиф зовсім забув і який продовжував тупцювати поруч.

Інспектор роздратовано махнув, відпускаючи хлопця. Радиф був весь у передчутті, він знав це почуття, яке прийшло щойно, це почуття, коли ти нарешті напав на слід.

Руслан Шабельник

Подобається

#201 в Фантастика
#68 в Наукова фантастика
#365 в Детектив/Трилер
#191 в Детектив

У тексті є: любов драма детектив, інопланетні цивілізації, загадка та таємниця

Відредаговано: 07.03.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись