Пульс на двох

21.2

— Сто дванадцять, Софіє. Твій пульс був сто дванадцять. Тіло не бреше.

— Тіло реагує на стрес. Це був стрес.

— Це було збудження.

Слово було як крапля розплавленого металу на скатертині — пропалило   і залишило слід, якого не можна було ігнорувати.

— Я — лікар, — сказала я. Тим голосом, яким пояснюю речі інтернам, які ставлять безглузді запитання. — Я знаю різницю між стресом і збудженням. Фізіологічні маркери подібні, але контекст...

— Контекст був такий: мої пальці на твоїй шкірі. Твої зіниці — розширені. Твоє дихання — прискорене. Нижня губа — прикушена. Стегна — зімкнулись.

Тиша.

Я дивилась у вікно, наче мене зараз страшенно зацікавили дерева, які пролітали повз. А ще на сіре небо і на будь-що, крім його обличчя, його рук на кермі, його голосу, який вимовляв слово “стегна” так, ніби це було ім'я, яке він шепотів у темряві.

— Ти спостережливий, — видавила я нарешті. Голос — тонкий, як хірургічна нитка.

— Я — уважний. До тебе.

— Це — не одне й те саме?

— Ні. Спостережливість це навичка, а от увага — це вибір. Я обираю бачити тебе, кожну деталь, кожну реакцію, — він нарешті повернув голову. На секунду, не більше — ми були на автобані, швидкість сто тридцять. Але цієї секунди вистачило. Його очі — сірі, темні, з тим голодом на дні, який я впізнала — зустріли мої. — Кожен спазм, кожен подих і кожне прикушення губи. — продовжив він хрипко, я тягуче солодко, — Я бачу все, Софіє. І мені подобається все, що я бачу.

Я стиснула руки на колінах. Міцно, до болю в кісточках. Тому що альтернативою було — потягнутись до нього. Покласти руку на його стегно, провести пальцями по тій самій лінії, яку він провів на моїй нозі і дізнатись, чи стисне він щелепу. Чи здригнеться м'яз під моїми пальцями, чи буде його пульс таким же шаленим, як мій.

— Ти ведеш машину, — сказала я. — Сконцентруйся на дорозі.

— Я здатний одночасно вести машину і хотіти тебе. Це — мультизадачність.

Мій живіт пронизало різке, мимовільне скорочення, від якого перехопило подих. Не від болю — від гарячої, щільної, пульсуючої хвилі, яка прокотилась від низу живота вгору по хребту і вибухнула на потилиці.

“Хотіти тебе”.

Він це сказав. Просто і без евфемізмів, без натяків, та зайвої етики чи дипломатії. Три слова, від яких моє тіло — тренована, контрольована машина, яка слухалась мене двадцять шість років — раптом стало чужим. Непокірним і страшенно голодним.

— Домініку, — мій голос був тихим. Попереджувальним. Як сигнал монітора перед тим, як показники йдуть у червону зону. — Ти перетинаєш межу.

— Я знаю. Ти хочеш, щоб я зупинився?

Я мала сказати: “Так. Зупинись. Ми — у професійних відносинах. У мене — контракт. У нас двадцять вісім днів зворотного відліку і не час і не місце для того, щоб обговорювати, як мої стегна зімкнулись, коли ти торкнувся мого коліна”.

Замість цього я сказала:

— Ні.

Тиша. Щільна, електрична. Машина летіла по автобану, дерева мерехтіли за вікном, як кадри фільму, який хтось перемотував.

— Ні, — повторив він тихо. Ніби пробував це слово. Ніби воно було ключем, і він перевіряв, чи підходить до замка.

— Ні. Не зупиняйся, — я повернула голову і подивилась на нього. На його профіль — жорсткий, вирізьблений, з тією зморшкою між бровами і лінією щелепи, по якій хотілось провести губами. — Але ти маєш знати: я — не та жінка, яка падає від красивих слів. Ти можеш говорити “хочу тебе” скільки завгодно. Але між словами і реальністю — дистанція. І цю дистанцію — я контролюю. Не ти.

Він мовчав. Потім — кивнув. 

— Справедливо.

— Справедливо — це моє друге ім'я.

— Я думав, що друге — “впертість”.

— Це — третє. Після “справедливо” і “не чіпай мене, поки я не дозволю”.

Він видихнув — коротко, через ніс. Це був не сміх, а щось ближче до стогону, від якого у мене стиснулось все, що могло стиснутись.

— Ти — найнебезпечніша жінка, яку я знав, — сказав він.

— Я — лікар. Ми за визначенням небезпечні. У нас є скальпелі.




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше