Розділ 13. Сукня або гордість.

Гучно й радісно кричачи, швидким кроком, майже бігцем, просто до них підстрибцем поспішав ненависний Джейкоб.

• А от і ти, Пітере! Знайшов! - горлав він, сяючи від захвату. - Весь ярмарок оббігав, а ти, виявляється, тут ховаєшся!
• Ну так, Джейкобе, - відповів Пітер, намагаючись говорити якомога спокійніше і з удаваною втомою. - Ти молодець, зумів мене відшукати. А я ж так старався сховатися на цьому абсолютно голому піщаному пляжі... Уже хотів у пісок зариватися, та не встиг. Твоя радість із цього приводу мене навіть лякає.

Нарешті Джейкоб, зробивши останній стрибок, доскакав-таки до компанії й завмер, героїчно намагаючись віддихатися. За ним неквапом підійшов Бенджі, брат Моллі. Кивком привітавшись із сестрою та відваживши жартівливий реверанс Саллі, він звернувся до Пітера:

• Як твої веселі дні, Пітере?
• З кожним днем усе веселіше, Бенджі. А твої?
• Теж не сумую. Ось, знайшов зниклу зранку сестру, - озвався Бенджі й кинув на Моллі погляд, у якому суворість боролася з полегшенням.

Бенджі та Моллі були близнюками, нехай Великі Духи й забули наділити їх бодай краплею зовнішньої схожості. Попри повну відсутність різниці у віці, Бенджі свято вірив, що з'явився на світ на пару хвилин раніше, а тому просто зобов'язаний нести на своїх плечах важкий тягар відповідальності за сестру.

• Усе гаразд, Моллі? - запитав Бенджі.
• Сьогодні все чудово, не переживай, - відповіла вона.

Пітер, почувши ніжний голос дівчини, яка мовчала майже годину, крадькома кинув на неї погляд. Із подивом і величезним полегшенням він побачив її ясні очі та милу усмішку. Від нещодавньої напруженості в поведінці Моллі не лишилося й сліду.

«Ух… Заспокоїлася й оговталася!» - подумки зрадів Пітер.

• Ну от і добре, - вів далі Бенджі. - Не будемо заважати вам веселитися. Ходімо далі, Джейкобе.
• Але… але постій-но, Бенджі! Є ще з Пітером незакінчена одна справа, - Джейкоб зробив різкий крок уперед і завис над гномом, що сидів на піску, наче яструб над кроликом.

Пітер неквапом підвівся, обтрушуючи пісок, і став урівень із Джейкобом. Дивлячись тому прямо в очі з тим самим спокоєм, що й раніше, він промовив:

• Здається, зараз я нарешті дізнаюся, навіщо ти весь день удавав шукача? Не тягни, Джейкобе.
• А ти й сам усе знаєш, Пітере, - висквірився той. - У нас із тобою залишилася нерозв'язана суперечка, тобто парі. Пам'ятаєш нашу розмову після останнього уроку?

Пітер усе чудово пам'ятав, але вирішив трохи покепкувати із супротивника:

• Яке ще парі? Хіба ми зустрічалися після останнього уроку? Може, ти мене й тоді шукав, та не знайшов? - і Пітер скорчив ну ду-у-уже здивовану міну.
• Що?.. Як це ти не пам'ятаєш?! Після останнього уроку! Згадуй! - Джейкоб почав нервувати й усе дужче насідав на Пітера.
• Годі тягнути їжака за хвоста, Джейкобе. Це в тебе пам'ять на всякі дурниці добра, а я неважливі дрібниці зовсім не запам'ятовую. Але, здається, про той випадок я починаю дещо пригадувати...

Піднявши вгору вказівний палець, наче справжній учитель, Пітер із безмірно поважним виглядом повчально промовив:

• По-перше! Парі - це укладена між двома сперечальниками умова, за якою той, хто програв, зобов'язаний виконати певну обіцянку. Його укладають на основі розходження думок, під час якого кожен гном обстоює свою правоту. Тобто - сперечається. От тільки про що ми тоді сперечалися, Джейкобе, хоч убий, не пам'ятаю. Та й самої суперечки - теж. Ну, нагадай... або вигадай що-небудь.

Пітер мигцем зиркнув на друзів і із задоволенням помітив, що Моллі вже щосили хихикає, а Бенджі розплився в широкій усмішці. Джейкоб же завмер із напіввідкритим ротом і, шалено обертаючи очима, марно намагався виудити в голові бодай якісь слова для гідної відповіді.

• Сперечатися будемо просто так! - випалив Джейкоб. - А парі укладемо на носіння сукні… е-е-е… червоної сукні Моллі! Пів дня в ній ходити!
• Чудово, Джейкобе. Тепер ти засвоїв різницю між суперечкою та парі. Вітаю! - Пітер зміряв супротивника скептичним поглядом. - Але порожні суперечки водять тільки дурники. Серйозним гномам потрібна причина. І якщо її немає, то будь ласкавий, вигадай.
• Е-е-е… ну… - Джейкоб напружився, протяжно мукаючи під ніс і болісно вигадуючи привід. Раптом його обличчя просіяло. - Є! Я вигадав! З'ясуємо, хто кращий!
• У якому сенсі? - не зрозумів Пітер.
• Ну, тобто хто сильніший, спритніший і швидший! - переможно пояснив Джейкоб.

Почесавши маківку, Пітер, задумливо й старанно вдаючи розгубленість, звернувся до Моллі та Бенджі:

• Підкажіть мені, любі друзі. Хіба те, що він перелічив, не називається «змаганнями»? А щоб це стало суперечкою, ти, Джейкобе, маєш безпідставно заявити, що ти швидший, спритніший і сильніший за мене, а я - не погодитися з твоїм твердженням. Ось тоді буде й суперечка, і як наслідок - парі. Розумієш?

Бенджі та Моллі вже не таячись посміювалися, а Джейкоб подекуди вкрився червоними плямами.

• Гаразд! Добре! Я сильніший, швидший і спритніший за тебе, Пітере Мунк! - викрикнув він.
• О-о-ось! - зраділо підхопив Пітер. - Нарешті ти намацав спірне питання! І твої аргументи, як я і казав, абсолютно безпідставні. З чим я, звісно ж, категорично не згоден.
• Тобто ти сперечаєшся зі мною, Пітере, що ти швидший, спритніший і сильніший?
• Саме так, Джейкобе. Бо я з твоїм твердженням докорінно не згоден, - з удаваною втомою промовив Пітер.
• Значить, укладаємо парі?
• Укладаємо, Джейкобе, укладаємо.
• І той, хто програє, носить червону сукню Моллі цілих пів дня?
• Добре, - зітхнув Пітер. - Але тільки тому, що тобі цього так хочеться. Тепер залишилося лиш вигадати, як саме ми з'ясуємо, хто з нас кращий.