Глава 14. Сергій. «Мені відомщення, і аз воздам»

Через тиждень троє «гостей» сіли до його машини.

Був тихий вечір. Сергій втомився і збирався в парк, але коли вони безцеремонно клацаючи дверцятами, розсілися, він, не дивлячись у їхні обличчя, звично хлопнувши по керму, запитав, куди їхати.

– За місто, – недбало кинув один із «гостей».

Коли вони виїхали до новобудов, що жовтіли у вечірній напівтемряві, один із них сказав:

- Ти ж хотів заробити?

- Ви від Катрін?

- Тобто, нам вірно передали своє бажання? –  запитав той самий голос. - Ну що ж, зараз пробуємо тебе на ділі. Давай, жени до бару «Зірка».

З'явилися золоті вікна бару. «Гості» попросили почекати за рогом. Машина має бути «на газу». Попередили – ти вже наш, у справі, підведеш – пошкодуєш!

Він зробив усе, що просили. Чекав недовго. Коли вони вискочили, сіли в машину, він погнав. Мчав дуже швидко, петляючи вулицями. Зрештою, вони вирвалися за місто і за двадцять хвилин в'їхали в дачне селище.

Тут біля крайнього будиночка «гості» розрахувалися з ним, кинувши йому на сидіння стільки, скільки він міг заробити за півроку. Ідучи, наказали тримати язика за зубами, попередивши, щоб їх не шукав – самі знайдуть, якщо буде потрібно.

Рівно через десять днів проробили те саме, але в іншому місці.

Потім Сергію довелося взяти участь у пограбуванні касира.

Один із злочинців довгий час працював в будівельній організації, знав усі входи та виходи, дізнався про значну суму грошей, що виплачується щомісяця. у десятих числах.

Рівно об одинадцятій годині касир та бухгалтер із двома сумками та валізкою - дипломат увійшли до під'їзду.

Назустріч спускалися молоді спортивні хлопці приємної зовнішності. Потужний удар одного зі «спортсменів» звалив бухгалтера на сходи. Обличчя його залилося кров'ю. Сумка та дипломат перекочували з одних рук до інших. Приголомшена літня касирка закричала страшним голосом. Новий удар прикував її до стіни. Від болю вона знепритомніла. Пальці жінки намертво зімкнулися на ручці сумки і вирвати її не вдалося.

Зверху сходами вже поспішала допомога. Зволікати більше не можна було, і, пірнувши в кольорову веселку виходу, грабіжники по дорозі вдарили кастетом міліціонера і зникли на автомобілі.

Сергій висадив їх біля найближчої станції метро. Увечері зібралися в обумовленому місці, і Сергій отримав свою частку.

Так поступово він почав вважатися «своїм» у їхньому колі. Їм потрібні були такі спритні та спортивні хлопці не боягузливого десятка, ласі на гроші і готові заради них на все. А Сергій щосили, використовуючи свої акторські здібності, намагався заслужити саме таку репутацію. Крім того, він був мовчазним і, в украй небезпечних ситуаціях, надійним.

Якось вони збирали данину з кооперативів і хтось викликав міліцію. «Рафік» служителів порядку засік їх і влаштував погоню. Гарне знання Сергієм міста, його спритність як водія допомогли відірватися від переслідування під час кружляння по бокових вуличках. Добре, що під час таких акцій вони передбачали заміну номера машини або заляпували його брудом, інакше дочекався Сергій гостей до себе в таксопарк.

Так почалося для Сергія нове небезпечне та ризиковане життя, де він займав вичікувальну позицію месника, все більше входячи у злочинний світ. Але про Яніса він так нічого і не зміг дізнатися. Дізнався лише про існування двох кримінальних угруповань, одне з яких займалася рекетом, інше – грабунками. Чув ще й про існування кілерської групи, але про торговців наркотиками нічого не було відомо. І все-таки ретельна спланованість операцій говорила про існування єдиного координаційного центру. Мабуть, десь далеко існували могутній шеф і його підручні, що тримали в руках усі нитки. Вони керували групами, збували товар, постачали людям зброю та фальшиві документи. Але навіть горілка не могла розв'язати язики нових знайомих Сергія. Можливо вони взагалі мало що знали.

Якось Сергію довелося почути про якогось таємничого Бородача, який займався рекетом та замовними вбивствами. Знала про Бородача й Катрін, валютна повія, з якою Сергій познайомився за таких незвичайних обставин.

За словами Каті, Бородач був пов'язаний із тими, хто нагорі. Кілька разів він брав Катю з собою на вечірки, де вона мала розважати іноземців, які також мали зв'язки з могутнім шефом, зав'язані на наркотиках, вивезенні цінностей за кордон, а також дівчат у борделі різних держав. В основному це були люди з Румунії, Болгарії, Угорщини, Польщі і навіть Туреччини. На цих спільних банкетах бував і той, хто був із Катею на фото та кого Сергій називав Янісом.

Але саме про нього Катя знала дуже мало і справ із ним не мала.

Отже, Бородач. Зустрітися з ним було дуже складно. Важко заслужити довіру. Тут треба було докласти чимало зусиль.

Сергій ні з ким, окрім Майї, не ділився своїми планами. Їй він довіряв. Але сама Майя розуміла його не до кінця. Їй здавалося небезпечними та непотрібними всі його справи та плани помсти.

***

Якось Сергій запропонував Майї на кілька днів поїхати до моря.

  Виправивши собі тижневу відпустку на роботі, він у гуркітливому поїзді помчав у синю далечінь. Гроші мав - тому щедро витрачав їх на дівчину.