Пісок і глечик

   Нахід увійшов до скромного охайного двору, коли сонце вже піднялося і щосили розпікало піски пустелі. У невеликому возі позаду себе він тягнув труп, обмотаний брудними лахміттям. Пошарпаного вигляду мандрівник залишив свою ношу біля хвіртки і повільно підійшов до вхідних дверей. З невеликого віконця пролунав голос:
   — Закі, ти це прийшов, сину мій?
   — Так, мамо, це я, Закі, син твій, прийшов до тебе дорогою колючих пісків.
Літня жінка відчинила двері і стала на порозі. Її очі були повністю білими, а тіло немічним і слабким. Нахід увійшов у маленький будинок, взяв прямо зі столу глечик з водою і майже все випив за кількома ковтками.
   — Закі, сину мій, чому ти не обійняв матір свою стару?
Нахід подивився на свої вимазані кров'ю руки і одяг.
   — Тому що пил доріг на мені, брудний я, щоб обіймати тебе.
Маленькими кроками жінка почала наближатися до прибульця. Незважаючи на сліпоту, вона рухалася в своєму будинку впевнено оминаючи перешкоди.
   — Тебе не було довго, сину, на кого залишив мене? Слабкий мій розум і дух, слабкі мої очі, слух і тіло. Вирішив покинути мене, Закі?
Нахід мовчки оглядав приміщення і погляд його зупинився на невеликій лопаті посеред інших інструментів. Позбавити життя цю жінку відразу йому не вистачило духу, та й обіцянка була іншою.
   — Я не покину тебе, мамо. Я знову з тобою.
   Піт стікав густою ​​бородою і довгим волоссям, наскрізь просякнувся тілесними виділеннями колись білий одяг. Тіло Закі лежало поруч, Нахід вже закінчив копати яму за домом. Звідси було видно невеликий струмочок. Він кинув в пісок лопату і підняв чоловіче тіло. Закі безвольно скотився в яму, весь поранений і брудний. Втомлений Нахід взяв до рук глечик з водою, на мить кинув погляд на нечистого Закі. Зробив ковток. Самому б не померти ось так, щоб не було кому і освіжити лик. В яму він кинув і невеликий ніж, що відняв життя цього чоловіка. Золоті монети нехай і не зігрівали, але були приємною здобиччю.
   Немічна мати Закі зрозуміла, що не може віднайти речі на своїх місцях. З тривогою у голосі, вона покликала сина і запитала, чому він переклав срібні глечики, стару скриньку і її улюблену золоту брошку. Нахід відповів, що так треба йому, так буде краще для неї самої. Що потрібно збиратися в путь. Трапеза проходила також у тиші, жінка ніби починала розуміти щось, але Нахід незабаром зрозумів, що вона забуває все постійно.
   — Мені подобається, як ти їси, сину мій, як ти набираєшся сил. Я рада, що ти у мене є. А коли ти прийшов?
   Нахід провів мати Закі до ліжка і сам підготувався до денного сну в ложі убитого чоловіка. Як тільки спека спаде, потрібно буде копати ще дві ями.
   Другу яму було копати легше. Позаду стояла старенька мати.
   — Сину мій, Закі, ти це? Тебе не було так довго, покинути мене вирішив, немічну? -— Запитала вона і простягнула кістляві руки вперед. Нахіду довелося розбудити її від денної дрімоти і вивести у двір, щоб завершити розпочате.
   — Ні, мамо, не йшов я від тебе. Ми більше не підемо нікуди, ні ти, ні я, син твій Закі. Я люблю тебе.
   Удушення жінки теж не викликало труднощів, її тіло впало в яму ніби з полегшенням. Він засипав тіла, ліг на пісок і не міняв положення, допоки сонце не зайшло. А потім Нахід повільно піднявся і побрів до струмка, що протікав недалік. Він нахилився і опустив голову в воду, щоб вмитися. У третій ямі лежали всі пожитки Закі і його матері, усі цінності їх дому.
Так було велено, так свідчила воля покійного. "Нахід, — говорив він — мати моя доживає вже свого віку і страждає сильно. Ми живемо тяжко, ні вода, ні повітря не солодкі для нас. Моє тіло покриває хвороба, я покину світ швидше. Так зроби, друже мій Нахід — просив він — позбав нас страждань. І візьми ось ці золоті монети в нагороду ... "
   Очистивши свої руки, обличчя і очі від скверни, Нахід пішов геть.