Спілка дивних зачісок

Театральна гумористична мініатюра

Дійові особи:

Голова спілки – чоловік, який має дуже дивну зачіску (1-й варіант).

Секретарка голови – жінка, яка має дуже дивну зачіску (2-й варіант). Роль без слів.

1-ша відвідувачка – жінка, яка має дивну зачіску (3-й варіант).

2-га відвідувачка – жінка, яка має дивну зачіску (4-й варіант).

Варіанти дивних зачісок – на смак режисера та відповідно до фантазії акторів, але всі обов’язково незвичні та яскраві, навіть за межами здорового глузду та смаку.

За письмовим столом сидить Голова, пише. На столі – відкритий ноутбук. Над столом – напис «Спілка дивних зачісок», трохи нижче додатковий напис «Голова». Перед столом вільний стілець.

(Стук у двері. Заходить 1-ша відвідувачка. Стоїть з краю.)

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (несміливо). Вибачте… Чи можна до вас?

ГОЛОВА (продовжуючи писати). Так, заходьте, будь ласка. Сідайте.

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (проходить та сідає на стілець). Я до вас.

ГОЛОВА (підіймаючи голову). Слухаю.

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (невпевнено). Я до вас ось у якій справі… Я хотіла б вступити до вашої спілки. Чи приймаєте ви зараз нових членів?

ГОЛОВА (відкладаючи ручку). Так… приймаємо… взагалі-то приймаємо… але ж…

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (невпевнено). Ось… я хотіла б… Чи це можливо?

ГОЛОВА (уважно дивиться на відвідувачку). Ну-у-у… взагалі-то ми новачків приймаємо… але ж… ви розумієте…

1-ША ВІДВІДУВАЧКА. Що, я вам не підходжу?

ГОЛОВА (встає зі стільця та дивиться на відвідувачку стоячи, через стіл). Ви розумієте… у нас дуже високі вимоги до претендентів. Дуже високі!

1-ША ВІДВІДУВАЧКА. Що, я вам не подобаюся?

ГОЛОВА (виходить з-за столу та походжає навколо, роздивляється з різних боків). Подобаєтесь-не подобаєтесь… це справа особистого смаку…, це не головне, не про це взагалі йдеться. У нас до претендентів дуже високі вимоги, кажу ж вам. (Пафосно.) Статус зобов’язує, так би мовити…, громадська естетична позиція…, міжнародні стандарти та все таке інше. Знову ж, новітні світові тренди… гарантований рівень креативності… ми орієнтуємося на сучасні досягнення у нашій галузі…

1-ША ВІДВІДУВАЧКА. О-о-о…, як все це складно… То я маю шанс вступити?

ГОЛОВА (сідає за стіл та кладе ногу на ногу). Поки не знаю…, не знаю, треба подивитися, порадитися з фахівцями.

1-ША ВІДВІДУВАЧКА. Я б дуже хотіла. Маю особисті творчі плани. Прошу вас!!

ГОЛОВА (поблажливо). Розумієте, шановна, зачіска – це мистецтво. Не абищо. Не кожному дано… самого бажання тут зазвичай замало. Треба мати хоч якийсь талант.

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (у розпачі). Я сподівалася… я готувалася… відвідувала перукарню.

ГОЛОВА (глузливо). Шановна, зайти до перукарні може кожний… А ось вийти звідти з шедевром на голові… може далеко не кожний. Бо пе-ру-кар-ня – це храм! Треба розуміти! Вам це, вочевидь, не вдалося… Ваша зачіска не відповідає… Вона, скоріш, звичайна, ніж дивна. Не артистично, не художньо, не цікаво. Таких багато на вулицях. Додайте хоча б якогось пірсингу або щось оригінальне до одягу – може, тоді ви будете схожі на особистість...

1-ША ВІДВІДУВАЧКА (зі сльозами). Ви зламали моє життя!!! (Виходить.)

(Стук у двері. Заходить 2-га відвідувачка. Стоїть з краю.)

ГОЛОВА. Проходьте, будь ласка. Слухаю вас.

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА. Я до вас, пане голово.

ГОЛОВА. Бачу. Розповідайте.

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА. Ось… хочу вступити до вашої спілки. Дуже!

ГОЛОВА. Здогадався. Чи знаєте ви рівень наших вимог? Чи проходили спеціальну перукарську підготовку? Чи маєте рекомендації від незалежних експертів? Га-а-а?

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА. Знаю… проходила…, але рекомендацій не маю…

ГОЛОВА. То на що ж ви сподівалися? Проскочити якось так? Без зайвого клопоту?

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА. Ой, лишенько… я ж думала тут мене зрозуміють та приймуть… просто. Я ж ходила до спеціальної перукарні, до майстра, до стиліста. Він мене стриг…

ГОЛОВА. Що?!! Стриг!!? О-о-о! Яке жахливе слівце! Серед творчого бомонду так не кажуть… Ми тут таких слів не вживаємо. Стрижуть, хай вже вам буде відомо, овечок на полонині.

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА (розгублено). Ну-у-у… Він мені створював образ, імідж, підбирав макіяж.

ГОЛОВА. Е, ні! Того, що у вас на голові, для нас недостатньо. Ми інстанція занадто висока, аби приймати отаке. Нам простенькі «копиці» на голові тут взагалі не потрібні. Отим, що у вас на потилиці, нікого не здивуєш. Типовий примітив… Добре, хоч не стародавній «бокс» та не «напівбокс». Та добре, що не дитячій «чубчик» та не «наголо». Доводилося бачити свого часу й таке жахіття. Всілякі там «сессон» та «каре»… ой-ой-ой… хай бог милує, не хочу й казати. Печерний примітив, невиразна сірість. Скільки людей спотворили собі художній смак у звичайних перукарнях! Годі й казати!

2-ГА ВІДВІДУВАЧКА. Ви кажете жорстокі речі.

ГОЛОВА (спересердя). Жорстокі речі? Шановна, жорстокі речі – це коли недолугі сірі бездарності (які існують, нема де правди діти) не можуть зрозуміти наше високе креативне мистецтво та кажуть, що ми дурнуваті. Оце світова трендова проблема!