пісні нової епохи

* * *

слід, що залишив ти по собі -

обгорілі стіни.

"Тебе більше немає" -

повторюючи знову і знову,

ніяк не можу повірити...

 

не зрозуміти мені,

черв'якові підземному,

як ти опинився у вогні,

а я – на дні.

 

згадую, як разом

опівночі Нового Року

запалювали свічки,

посміхалися шалено,

а ти, ніби дивлячись у воду,

благав Богів цього світу

душі дати свободу 

 

і тебе більше нема.

ми не зустрінемось на світанку,

не вдихнемо рідкого повітря

з-поза ранку...

феєрверків розриви

нагадають лиш про ракети,

що забрали вікна твої і двері,

підписавши анкету, 

що анулює биття твого серця 

на цій планеті.

 

ти задихнувся в горобиновому дробі полум'я,

проковтнувши мої думки.

я на стіні напишу "облиште мене",

закреслю і вставлю твоє ім'я.

але все це не матиме сенсу більшого

за крик у оскаженілому натовпі 

опричників, 

де всім байдуже на моє розбите обличчя

і божевільний біль,

що перекрутив навиворіт

всі лунки колишніх міст

і мостів.

 

я хотів спитати у птаха

що повз спустошені душі летів,

де згубився цей світ?

та у відповідь -

лиш скрип стареньких воріт

та тихий голос:

"хочеш додому?"




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше