36.1

Після короткої офіційної частини зал знову наповнився розмовами. Данте сказав кілька слів про нову структуру холдингу, представив керівників напрямів і віддав мікрофон ведучому.

Далі починалася та частина інтеграції, заради якої більшість присутніх, очевидно, й прийшла. Їжа. Алкоголь. Музика.

Поруч із ним стояла його дружина.  Вона щось тихо говорила Данте, легко усміхаючись.

Серце Яни зробило важкий поштовх.

Знати про аварію й три роки його реабілітації - це одне. А бачити їх разом, офіційно як чоловіка та дружину - зовсім інше. Провина, яка оселилася всередині, змішалася з гіркотою й ревнощами, зізнатися в яких собі вона не мала права.

Данте дивився прямо їй в очі, застигши на півслові. А потім його погляд повільно ковзнув до чужих пальців, що впевнено обіймали Яну за талію. Реакція була надто сильною й незахищеною. В його очах спалахнула така темна лють, що Яна мимоволі зробила півкроку назад.

– Яно, ти мене чуєш? - пролунав поруч голос Орисі.

Вона вже стояла поряд, а за хвилину біля них опинився й Рафаель.

– Орисю, ти сьогодні просто неймовірна, - вимовив італієць рідною мовою, а потім одразу перейшов на українську. - Я маю на увазі… дуже смілива.

– Я прийшла сама, Рафаелю, - відрізала рудоволоса колега, хоч її щоки помітно спалахнули.

– Але ти тут, і це вже чудо, - посміхнувся той, навіть не думаючи відступати.

Роман провів долонею по спині Яни й нахилився до її вуха.

– Я принесу нам вино?

– Дякую, Ромо. Сухе біле, будь ласка.

Як тільки Роман попрямував до бару, а Орися з Богданою захопилися розмовою з Рафаелем, Яна тихо відступала назад і вийшла із заповненої зали в просторий, напівпорожній хол ресторану.

Тут було значно тихіше. Вона зробила глибокий вдих, намагаючись опанувати себе.

– Шукаєш запасний вихід? - пролунав позаду м'який жіночий голос із легким акцентом.

Яна обернулася й побачила Лукрецію. Висока, темноволоса, у довгій сукні кольору темного вина з відкритою спиною. Вона дивилася на Яну з неприхованою цікавістю.

– Яна?

– Так.

Лукреція усміхнулася, повільно розглядаючи її.

– Ти та сама невихована блондинка із Лукки? - спитала брюнетка м'яким голосом.

Яна випросталася.

– Перепрошую?

– Середній палець. Торговий центр. Десь приблизно три роки тому, - італійка злегка підняла брову. - Я маю дуже хорошу пам’ять на обличчя.

Яна застигла. Той день. Данте. Лукреція біля нього. І її власний середній палець, який тоді здавався єдиною відповіддю всьому чоловічому роду.

– Ви… дуже добре розмовляєте українською. - промовила Яна.

– Так. Дякую. - Лукреція була збита з пантелику, але потім лагідно посміхнулася. 

Яна озирнулася на зал. Данте стояв біля Рафаеля й розмовляв із двома чоловіками.

– Ходімо, - запропонувала Лукреція. - Тут надто багато вух.

– А нам є про що говорити?

– Тепер уже точно є.

Вони відійшли ближче до коридору. Яна схрестила руки.

– Слухаю.

Лукреція кілька секунд розглядала її.

– Тепер я хоча б розумію.

– Що саме?

– Данте.

Це прозвучало так буденно, що Яна навіть не одразу знайшлася з відповіддю.

– Я не розумію, про що ви.

– Добре. Тоді я говоритиму, а ти робитимеш вигляд, що не розумієш.

Яна ледь не пирхнула. Дивна жінка.

– Наш із Данте шлюб фіктивний.

Цього разу Яна не відповіла. Взагалі. Зависши від несподіванки.

Лукреція спокійно продовжила.

– Після його аварії мій батько хотів видати мене за свого старого компаньйона. Данте був розбитий, але він мій друг із дитинства. Я сама запропоновувала цей союз, щоб урятувати себе й допомогти йому вибратися з пекла. Я отримала свободу й захист. Ми ніколи не були чоловіком і дружиною в тому сенсі, про який ти думаєш.

Слова прозвучали чітко.

– Навіщо ви мені це розповідаєте? - не витримала Яна.

– Він кохає тебе, Яно, - Лукреція нахилилася трохи ближче. - Це видно навіть сторонній людині.

– Що ви таке говорите? Ви мене абсолютно не знаєте! - перебила її дівчина, вказуючи рукою в бік бару. - У мене є Роман.

Лукреція повернула голову й простежила за її жестом.

– Гарний, - оцінила вона Романа, який саме повертався з келихами. - Я б теж подумала.

Після цього дружина Россі просто розвернулася й плавно пішла геть, залишивши Яну в повному шоці.

Яна залишилася сама. Що це зараз було?  

Дякую кожному за ваші сердечка.
З любов'ю, Лана Сетман.