Пролог

Швидкість, темрява та передчуття солодкого тріумфу - найкращий коктейль для нічної дороги.

Нічне шосе вихоплювало з темряви поодинокі дорожні знаки, поки таксі швидко віддалялося від столиці. Яна клацнула кришечкою компактного дзеркальця й провела подушечкою пальця по нижній губі. Насичений червоний колір лягав ідеально - зухвалий, безкомпромісний, наче бойове розфарбування перед вирішальним виходом. Вона розгладила жакет, окинула оціночним поглядом власне відображення у тьмяному світлі салону й всміхнулася.

Усередині приємно лоскотало від азарту. Автомобіль мчав у бік заміського комплексу, де зараз відпочивав Данило разом із їхньою спільною компанією. Чоловік навіть не здогадувався, що замість гуркоту літака на неї чекає зовсім інший сценарій.

У голові вимальовувалося його здивоване обличчя, коли вона зайде до зали, ефектно сяде поруч і забере всю увагу собі. Вона уявляла, як спаде його ділова поважність, як витягнуться обличчя хлопців, як Віка запершиться від несподіванки. Цей вечір мав стати їхнім особистим маленьким святом, ефектним продовженням тієї пристрасті, яку вони розділили перед роботою.

– Скоро будемо, - подав голос водій, звертаючи на другорядну дорогу, вкриту густою тінню дерев.

– Чудово, - тихо відповіла Яна, опускаючи скло дверцят, щоб впустити в салон свіже нічне повітря.

Вона застебнула сумочку і відкинулася на шкіряне сидіння. Серце калатало трохи швидше за звичний ритм. Було в цій витівці щось зухвале, майже дитяче, але після сьогоднішніх новин дівчина просто не змогла втриматися.

Подумки Яна повернулася в початок цього дня. Ще сьогодні вранці вона й уявити не могла, що замість нудного крісла в літаку буде з вітерцем мчати крізь ніч до чоловіка, якого кохала. Хотілося красивого вечора. Хотілося ефектного продовження того, що так пристрасно розпочиналося у їхній спальні.