Розділ 24

Нові правила

Біля дев’ятої години ранку Яна вже сиділа за своїм робочим столом і перевіряла останні правки до проєкту заміського комплексу на Лісовій. Виспатися не вдалося. Адріан о п’ятій ранку вирішив, що йому терміново потрібен зелений трактор, який лежав на верхній полиці шафи.

Чому саме зелений і чому до сходу сонця, син пояснити не зміг.

Зате бабуся зорієнтувалася швидко.

– Бо характером він у тебе, - сказала вона, дістаючи іграшку з коробки. - Якщо щось захотів, всі в будинку мають взяти участь.

Яна приїхала в офіс раніше, ніж планувала. Встигла випити каву, відкрити креслення і спробувала налаштуватися на звичайний робочий день.

До кабінету зазирнула Орися.

— Ти чого так рано?

— Ховаюся від власної дитини.

-- Не допоможе, вони завжди знаходять. Моя Софійка вчора подзвонила мені з татового телефона й вимагала повернутися додому, бо дідусь неправильно нарізав яблуко.

– А як правильно?

– Це таємниця, яку вона забере з собою в доросле життя. Я особисто різала і часточками, і кружальцями - все не те.

Орися понизила голос.

— Сьогодні збори.

– Я пам’ятаю.

– Усі пам’ятають.  Мене інше гризе. Хто саме до нас приїхав? Ти якісь чутки чула?

Яна нарешті відвела погляд від креслення й повернулася до подруги.

– Нове керівництво.

— Дуже змістовно. А конкретніше?

– Запитай у бухгалтерії або у відділі кадрів. Вони знають усе раніше за директора.

– Уже ходила до них і питала - Орися розчаровано зітхнула, крутячи в пальцях незаточений олівець. - Мовчать як партизани. Тільки очі закочують і кажуть, що все вирішиться о десятій.

Орися трохи помовчала, прискіпливо вивчаючи профіль Яни, а потім хитро примружилася.

– До речі, як учора вечеря з Романом?

– Смачно. Риба була чудова.

– Я не про їжу.

– Роман знову говорив про спільне життя.

– І що ти? - Орися не відступала, подавшись трохи вперед.

Яна спокійно зберегла зміни у робочому файлі, закрила вкладку й склала руки на столі.

—Ти випадково не підробляєш інформатором у моєї бабусі? Бо ви питаєте про одне й те саме з абсолютно однаковою інтонацією.

— Ні. Ну, то що?

– І нічого.

Орися ще дивилася на неї, чекаючи, що Яна додасть хоч якісь подробиці, але, зрозумівши, що більше з неї нічого не витягнути, зітхнула.

– Ну й складна ж ти жінка, Яно. Чоловік - золото. Виглядає супер, заробляє, Адріана любить, до твоєї бабусі з повагою. Що тобі ще треба?

– Мені потрібна стабільність.

— Ти стабільно складна, от що я тобі скажу.

З коридору почувся голос секретарки.

– Колеги, за десять хвилин усіх чекають у конференц-залі.

Орися випросталася.

– Почалося.

— Нічого ще не почалося, звичайне знайомство з новими власниками.

У цей момент до кабінету зайшла Богдана. На її обличчі не було ні тіні паніки. В руках дві папки й чашка кави.

– Орися, ти вже з’ясувала сімейний стан нового власника? - запитала Богдана, роблячи ковток.

– Я взагалі-то намагаюся врятувати наші робочі місця! - обурено пирскнула Орися.

– Яким чином? Через термінове заміжжя?

– У кожного свої методи.

Яна взяла зі столу робочий блокнот, ручку й підвелася з крісла.

Вони вийшли в коридор, де вже панував легкий хаос. Біля дверей конференц-залу стояв Ігор Дмитрович, начальник їхнього відділу. Побачивши Яну, він злегка кивнув і зробив крок їй назустріч.

– Яно, після зборів не розбігайтеся, - тихо сказав він, коли дівчата порівнялися з ним. - Треба буде обговорити проєкт на Лісовій. З’явилися деякі питання.

– Щось не так із документацією?

– Потім, Яно. Після зборів усе поясню. Заходьте.

У залі вже зібралися всі відділи. Директор компанії, Марк, стояв біля екрана. Коли всі розсілися, він зробив крок уперед.

– Доброго ранку. Не буду затягувати. Угоду злиття та поглинання завершено. Відсьогодні наша компанія «Арт Проект Груп» входить до міжнародної девелоперської групи RD Group. Усі поточні контракти та зобов’язання перед клієнтами ми виконуємо в повному обсязі.

Марк зробив паузу.

– Масових скорочень чи оптимізації одним днем не буде, - продовжив він, тримаючи руки в кишенях штанів. - Новий холдинг зацікавлений у нашому досвіді й готовій команді. Проте найближчим часом буде проведено аудит внутрішньої структури, фінансових витрат і робочих процесів. Окремо хочу наголосити для нашого творчого блоку: питання індивідуальних графіків, віддаленої роботи та суміщення будуть переглядатися індивідуально з керівниками напрямків.

Яна напружилася.

Її графік був необхідністю. Два дні на тиждень вона працювала вдома, щоб більше часу проводити з Адріаном. До офісу приїжджала на зустрічі, узгодження та виїзди. Ігор Дмитрович погодив цей режим давно, і робота від цього не страждала. Але нове керівництво могло вирішити інакше.

– А тепер хочу представити людину, яка координуватиме перехідний період, - сказав Марк.

Двері відчинилися.