Розділ 46. "Шанс, що змінює все"

В офісі панувала незвична атмосфера — хвилювання, метушня, легка тривога. Всі щось друкували, узгоджували, перевіряли. У повітрі витав передчуття великої події.

Ніка сиділа за своїм столом, зосереджено допрацьовуючи деталі візуалізації нового проєкту. За цей рік вона виросла як спеціаліст і навчилася бути впевненою у своїх рішеннях, але сьогодні навіть у неї тремтіли пальці.

До офісу зайшов директор — поважний, але завжди ввічливий чоловік, пан Мельник. Його присутність завжди викликала повагу й уважність у всього колективу.

— Колеги, — почав він, зібравши команду дизайнерів у конференц-залі. — Я маю важливу новину. Через два тижні у нас буде презентація нового проєкту, над яким ми працювали майже рік. Це не просто звіт — це наш шанс вийти на новий рівень.

У залі запанувала тиша.

— До нас приїдуть представники великої київської компанії, а також інвестори з Європи. Якщо їм сподобається наша робота — ми отримаємо потужного партнера і великі можливості для розвитку. Це може змінити все. Для нас. І для кожного з вас особисто.

Погляд Мельника зупинився на Ніці.

— Ніко, — він усміхнувся. — Ви — одна з тих, хто зробив найбільший внесок у цей проєкт. Я знаю, ви скромна. Але настав час проявити себе. Ви будете однією з тих, хто презентуватиме концепцію дизайну перед делегацією.

Очі Ніки розширилися. Вона не очікувала цього. У грудях застрибало серце — радість, страх, хвилювання… усе змішалося.

— Я?.. — прошепотіла вона.

— Ви, — підтвердив директор. — Ви це заслужили.

Маша, що сиділа поруч, тихенько стисла її руку під столом і усміхнулася:
— Я ж казала, ти сильна. Це твій шанс. Візьми його.

Ніка кивнула. Усередині неї народжувалася нова впевненість. Вона не знала, що чекає попереду, але вперше за довгий час вона відчула: вона справді на своєму місці.