Після тебе

Глава 12. Знову з минулого

Після тієї історії я був упевнений, що Соня більше не з'явиться в моєму житті.

Я вже намагався повернути її, встиг повірити, що в нас ще може щось вийти, і знову зіткнувся з відмовою. Після цього минуло кілька місяців. Життя тривало, час ішов, і поступово я звикав до думки, що наші стосунки залишилися позаду.

Час після розставання взагалі влаштований дивно. Спочатку здається, що кожен день нагадуватиме про людину, яку ти втратив. Ти звикаєш до її присутності, до повідомлень, до розмов, до самої думки, що десь є той, із ким тебе пов'язує щось особливе. А потім одного разу виявляєш, що можеш провести цілий день, займаючись своїми справами, і не думати про це постійно. Наступний день минає приблизно так само. Потім ще один. І поступово життя, яке раніше здавалося неповним, починає набувати звичних обрисів.

Це не означає, що минуле зникає. Скоріше, воно перестає займати все вільне місце всередині тебе. Спогади залишаються, але вже не обов'язково вимагають негайної реакції. Ти можеш пам'ятати людину і при цьому займатися власним життям. Принаймні, саме так я тоді розумів, що означає рухатися далі.

Мені здавалося, що зі мною відбувалося саме це.

Я не чекав, що Соня повернеться, і не будував планів на наше майбутнє. Після кількох спроб усе виправити мені вже не хотілося знову проходити через те саме коло. Я знав, чим може закінчитися чергова надія, і не бачив сенсу добровільно повертатися до того, що раніше приносило мені стільки розчарувань.

І одного разу мені написав Ілля — мій знайомий з Дніпра.

— Привіт, бачив Соню в чат-рулетці.

До повідомлення додавався скриншот.

Я дуже здивувався. Не стільки тому, що вона була в чат-рулетці, скільки самому факту: минуло кілька місяців, і я вже встиг звикнути до думки, що вона залишилася десь далеко позаду. А тут — скриншот, ім'я, знайоме обличчя.

Минуло хвилин п'ять, може, десять. І тут вона написала сама.

— Андрюш, ти ще в місті?

Я був вкрай здивований. Зазвичай я перший давав про себе знати з часом, а не вона. Це було незвично. Я не знав, що за цим стоїть, і не збирався додумувати.

Ми почали переписуватися. Соня сказала, що вони з Настею сумують за мною і могли б приїхати. Вона вмовляла мене, щоб вони приїхали. Коли вона запитала, чи сумую я за нею, я не став відповідати серйозно. Я віджартовувався, казав, що чекатиму на них, особливо на Настю.

У цій розмові я не збирався відкриватися їй і обговорювати наші стосунки. Навпаки, все листування було для мене своєрідною грою. Я свідомо підігрував Соні, відповідав із сарказмом і підтримував той тон, у якому можна було спілкуватися, не переходячи до чогось серйозного.

Я хотів показати, що колишнього Андрія, який намагався повернути її і сподівався на продовження стосунків, більше немає. Того, хто міг довго переживати через чергову відмову, шукати можливість усе виправити і надавати великого значення кожному прояву уваги з її боку.

Мені хотілося, щоб тепер вона бачила зовсім іншу людину. Ту, яка може спокійно розмовляти з нею, жартувати і не сприймати кожне повідомлення як привід замислитися про майбутнє. Я не хотів знову опинятися в становищі людини, яка намагається зберегти стосунки, поки інший вирішує, потрібні вони йому чи ні.

Принаймні, саме таке враження я хотів справити.

Я був упевнений, що Соня теж грає зі мною. Навіть зараз я вважаю, що так і було. Її слова про те, що вони з Настею сумують, не сприймалися мною як щось щире. Я не вірив, що за ними обов'язково стоїть справжнє бажання побачити мене, і не збирався поводитися так, ніби одне її повідомлення здатне щось змінити.

Вона запропонувала приїхати й поговорити зі мною.

Я відмовився.

Я вважав, що живу далі без неї і що бачитися нам ні до чого.

Але Соня продовжувала наполягати. Вона пояснювала, що їй важливо поговорити зі мною. Якоїсь миті навіть спробувала зв'язатися зі мною по відеозв'язку, однак розмова так і не відбулася.

Пізніше вона знову повернулася до ідеї зустрічі. Запропонувала приїхати, пожартувала, що давно не була в мене в гостях.

Саме по собі бажання побачитися ще не означало бажання відновити стосунки. Я не сприймав її пропозицію як обіцянку, визнання або спробу все повернути. Для мене це були слова людини, з якою в мене було спільне минуле, але з якою я вже не збирався пов'язувати якісь очікування.

Можливо, Соня справді хотіла приїхати. Я не можу знати напевно, що саме стояло за її пропозицією. Було б неправильно зараз упевнено приписувати їй конкретні наміри, коли я сам тоді не знав, чого вона домагається. Але для мене бажання побачитися не означало бажання помиритися. Я не бачив причин робити такий висновок і не збирався будувати на цьому надії.

Я продовжував відповідати із сарказмом. У цій розмові мені хотілося залишатися людиною, яка сама вирішує, наскільки близько підпускати до себе минуле. Не тому, що я збирався демонстративно розривати всі зв'язки або робити вигляд, ніби між нами ніколи нічого не було. Просто я більше не хотів поводитися так, ніби від одного її рішення залежить мій подальший стан.

Адже колись усе було інакше.

Я хотів бути з Сонею, намагався виправити те, що руйнувалося між нами, і сподівався, що наші стосунки можна врятувати. Я не приховував від самого себе, чого хочу. Якщо з'являлася можливість щось змінити, я намагався нею скористатися. Тоді мені здавалося, що наполегливість і бажання зберегти стосунки здатні багато що виправити.

Тепер же я хотів вірити, що залишив усе це позаду.

Напевно, людині взагалі буває важливо побачити себе зміненою. Особливо після періоду, в якому вона не завжди могла дати раду власним почуттям. Хочеться вірити, що пережите чогось навчило, що колишні помилки більше не повторяться і що в схожій ситуації ти вже не діятимеш так само, як раніше.

Але між тим, щоб змінитися, і тим, щоб довести собі власні зміни, є різниця. Іноді ми так сильно хочемо побачити себе сильнішими, спокійнішими й незалежнішими, що починаємо оцінювати не самі почуття, а те, наскільки добре вміємо їх приховувати.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше