Розділ 30

🎧Loving Is Easy — Rex Orange County, Benny Sings

Ранкове сонце пробивалося крізь жалюзі, заливаючи кімнату золотистим світлом. Я розплющив очі, на секунду дезорієнтований, але знайоме оточення швидко повернуло мене в реальність. Це кімната Лілу.

Вчорашній вечір згадувався уривками. Здається, я дістався сюди на останніх залишках сил. Стукіт у двері, її обличчя на порозі, теплі руки й тихий голос. «Усе добре, я тут». Далі — порожнеча. Мабуть, я просто вирубився.

М'язи після вчорашнього пекла затекли й налилися свинцевою важкістю. Я спробував поворухнутися й одразу поморщився від болю, миттєво завмираючи.

Лілу спала в мене під боком. Вона згорнулася калачиком, закинувши на мене руку й притулившись носом до мого плеча.

Я обережно повернув голову й подивився на неї. У грудях розлилося неймовірно тепле почуття. Увесь цей божевільний пресинг останніх днів відступив на другий план.

Дивлячись на сплячу Лілу, я спіймав себе на думці, що уперше останнім часом по-справжньому видихнув. Тут ніби був мій єдиний острівець безпеки, де я міг бути собою.

Від мого зітхання Лілу заворушилася, кумедно зморщила ніс і повільно розплющила очі. Побачивши мене, вона одразу м'яко усміхнулася — сонна, тепла й рідна.

— Привіт, — тихо прохрипів я, і мій голос після сну звучав незвично низько.

— Привіт, — прошепотіла Лілу. — Як спалося?

При погляді на неї почуття провини з новою силою накрило мене. Я перехопив її долоню й притиснув до губ.

— Лілу, вибач мені, будь ласка, — тихо сказав я, цілуючи її руку. — Я повний ідіот. Ти чекала на мене, а я... Андерсон висмикнув мене прямо з лекцій, всучив цей список завдань, я згадав про обід уже в роздягальні. Мені так паршиво через це. І за те, що на французькій поводився як холодний покидьок. На мене все навалилося одночасно — команда, тренування, цей клятий графік. Це не виправдання. Я не повинен був забувати про тебе.

Лілу уважно слухала мене, але в її обличчі не було ні краплі образи. Вона піднялася, простягнула вільну руку й провела великим пальцем по моїй вилиці.

— Брендоне, усе добре, — ласкаво сказала Лілу. — Я не ображаюся на тебе, чесно. Для мене набагато важливіше, що ти все-таки прийшов. Так, спочатку мені було трохи прикро, але я все розумію. Ти тягнеш на собі всю команду, на тобі величезна відповідальність, і ти просто фізично виснажений. Дозволь мені просто побути місцем, де ти можеш відпочити.

Я відчув, ніби всередині остаточно розтанув крижаний ком. Я перехопив Лілу за потилицю, притягнув до себе й поцілував, вкладаючи в цей поцілунок усю свою вдячність і любов.

Любов?

Я на секунду завмер від власної думки. Невже я й правда відчуваю саме це? Нове, трохи лячне, але таке правильне почуття. Я ж ніколи раніше не любив.

До Лілу моє життя було простим, зрозумілим і поверхневим. Дівчата? Їх було багато. Упевнені в собі й красиві. Але все було як за шаблоном — короткі інтрижки й флірт. Я нікого не пускав далі свого ліжка й тим паче — далі своєї голови. Стосунки здавалися мені черговою грою, де я сам встановлював правила й завжди знав, чого чекати.

З Лілу всі мої правила полетіли до біса в перший же день. Вона увірвалася в моє життя бурею, змусивши дізнатися, що таке справжня, нестерпна лють через чужий біль, і що таке страх за когось іншого. Раніше я ніколи стільки не думав про іншу людину. А тепер мені було важливо все, що було пов'язане з Лілу.

З нею не потрібно було бути ідеальним капітаном. Поруч із Лілу я просто міг бути собою. І, здається, саме цього мені завжди не вистачало.

Я обережно притиснув її ще міцніше, вдихаючи запах її волосся. Уперше в житті я був так міцно прив'язаний до людини. І за нас двох я був готовий воювати з усім світом.

Лілу звільнилася з моїх обіймів і сіла на ліжку з загадковим виглядом. Вона потягнулася до приліжкової тумбочки й дістала звідти невеликий мішечок.

— Хотіла віддати трохи пізніше, але й зараз, думаю, слушний момент. — Вона простягнула руки й вручила його мені. — Тримай.

Я піднявся на лікті, із цікавістю розв'язуючи шнурок. На мою долоню вислизнув браслет. Це була тонка, але міцна смуга з чорної шкіри складного плетіння, а в центрі поблискувала маленька срібна підвіска у вигляді баскетбольного м'яча.

Усередині в мене все перевернулося від ніжності. Я дивився на браслет і не знав, що сказати. Лілу не просто обрала якусь дрібничку — вона думала про мене, про те, що важливо для мене.

— Ого, Лілу. — Я підняв на неї погляд. — Це просто нереально. Дякую.

— Приміряй. — Вона підштовхнула мою руку, явно задоволена моєю реакцією.

Я надягнув браслет на праве зап'ястя. Він ліг ідеально.

— Тепер це мій талісман на фінал, — серйозно заявив я, притягуючи Лілу до себе за талію, змушуючи її повалитися на ліжко. — Андерсон уб'є мене, якщо не зніму його на грі, але я хоч сховаю під напульсник.

Вона розсміялася, намагаючись вирватися з моїх обіймів. Я тільки міцніше притиснув її до себе й кілька разів поцілував у щоку, поки вона не почала відбиватися від мене долонями.

— Брендоне!

— Що? — усміхнувся я. — Дякую за подарунок!

Лілу кумедно роздула ніздрі, намагаючись зобразити обурення. Я не втримався, розсміявся й нарешті відпустив її. Було заманливо провалятися тут до вечора, але час безжально підганяв, і нам потрібно було збиратися на заняття. Я схопив рюкзак і із задоволеним виглядом витягнув звідти зубну щітку в пластиковому футлярі.

— Тактичний запас.

Лілу в цей момент намагалася зібрати волосся у високий хвіст.

— Дивись, не переплутай двері, жіночі крики зранку нам ні до чого, — розсміялася вона.

Я лише усміхнувся й вискочив у коридор. Головний біль потроху відступав, а м'язи переставали гудіти. Я підійшов до ряду раковин і ввімкнув холодну воду, щоб остаточно прокинутися. У цей момент з однієї кабіни виповз Тайлер із рушником на шиї. Він щось шепотів собі під ніс, поки не підняв очі й не завмер, побачивши мене у відображенні дзеркала.