Розділ 28

🎧Heavy — Linkin Park(feat. Kiiara)

Думка про те, що Лілу сьогодні залишиться зі мною, особливо тішила. Я вже звик повертатися в порожню квартиру й давно перестав звертати увагу на тишу. Але після теплої вечері з мамою та моєю дівчиною квартира знову стала домом.

Мама тактовно пішла до себе, а я привів Лілу у свою спальню. Вона пішла до ванної, щоб привести себе до ладу. Коли двері рипнули, я обернувся й завмер. Лілу буквально потонула в моїй футболці, а трикотажні шорти довелося затягнути шнурком до межі. Після історії з бомбером я вже знав: бачити Лілу у своїх речах мені однозначно подобалося.

— Брендоне, ну це занадто, — збентежено сказала вона, відтягуючи край футболки.

— Ти виглядаєш чудово, бунтарко, — відповів я, простягаючи їй руку. — Іди сюди.

Я притягнув її до себе, підхопив за стегна й уклав на ліжко, одразу ж укриваючи нас обох ковдрою. Лілу звично вмостилася на моїх грудях, закинувши на мене ногу й обвиваючи мою талію рукою. Я провів долонею по її спині.

— Завтра рано вставати, — тихо шепнула вона мені в шию.

— Знаю. Я завів будильник.

У кімнаті стало тихо. Я ліниво гладив Лілу по спині, уже майже провалюючись у сон, коли помітив, що вона все ще напружена. Її пальці то стискали, то відпускали тканину моєї футболки.

— Брендоне? — нарешті тихо покликала вона.

— Так?

— Тебе не бентежить, що я така... повільна?

— Що ти маєш на увазі? — не зрозумів я.

— Я не така, як дівчата, з якими ти був, — зітхнула вона. — І мені потрібен час, щоб зважитися на щось більше.

Я трохи відсторонився, щоб зазирнути їй в очі. Лілу дивилася на мене з легкою тривогою, ніби заздалегідь боялася моєї реакції. Тільки тепер я зрозумів, що вона мала на увазі. Схоже, моє минуле змушувало її сумніватися в тому, чого я чекаю від стосунків.

Звісно, Лілу приваблювала мене до нестями, і я прекрасно розумів, що хочу не тільки тримати її за руку й цілувати. Але вперше власні бажання відійшли на другий план. Мені було важливіше, щоб Лілу почувалася спокійно й нікуди не поспішала заради мене.

Я м'яко взяв її за підборіддя, щоб вона дивилася тільки на мене.

— Лілу, мені потрібна ти, з усіма своїми думками, дивацтвами й душею. Мені просто добре поруч із тобою. А все інше нехай станеться тоді, коли ти сама будеш до цього готова. Через тиждень, через місяць чи через рік. Я нікуди не поспішаю.

Лілу кілька секунд мовчки дивилася на мене, закусивши губу. Пальці, які до цього стискали мою футболку, нарешті розслабилися.

— Я тільки твій, а ти моя, — додав я, цілуючи її в маківку.

— Дякую, Брендоне. — Лілу з полегшенням видихнула.

Я міцніше обійняв її. Вона присунулася ще ближче, улаштовуючись зручніше. Більше говорити ні про що не хотілося. Так, у тиші та обіймах, ми непомітно заснули.

Але через кілька годин нічну тишу спальні раптово розрізав крик. Я миттєво підхопився на ліжку, серце шалено заколотилося в грудях.

Лілу кидалася на подушці, важко й уривчасто дихаючи. На чолі виступили крапельки поту, а пальці судомно вчепилися в ковдру. Вона все ще була там, у своєму кошмарі, і відчайдушно намагалася від когось захиститися.

— Лілу! Лілу, маленька моя, прокинься! — Я обережно торкнувся її рук, намагаючись розбудити й не налякати ще сильніше.

Вона розплющила очі, повні сліз, і невидючим поглядом втупилася в стелю.

— Ні... Відпусти... Арчі, не треба, будь ласка, — здавлено прошепотіла вона, намагаючись вирватися.

Усередині мене все обпекло глухою люттю до цього покидька, але зараз було не час злитися.

— Лілу, подивися на мене! — Я м'яко, але міцно обхопив її обличчя долонями. — Це я, Брендон. Ти зі мною, у безпеці. Тут нікого немає. Чуєш? Арчі ніколи до тебе більше не торкнеться.

Лілу кілька разів ковтнула повітря, її зіниці розширилися, і вона нарешті сфокусувалася на моєму обличчі.

— Брендоне! — З очей бризнули сльози. Вона подалася вперед, тулячись до моїх грудей. Я міцно притиснув її до себе, гладячи по розпатланому волоссю.

— Усе добре, Лілу, усе позаду, — тихо прошепотів я, колишучи її. — Я тут, із тобою. Спи, бунтарко. Ніхто тебе не образить, поки я поруч.

Вона судомно кивала, притуляючись носом до моєї шиї й поступово заспокоюючись. Тремтіння повільно відпускало її, а дихання вирівнювалося. Я продовжував тихо колихати її, даючи зрозуміти, що вона в безпеці. Лілу нарешті знову заснула в моїх руках, а я провалився в тривожний сон, кожні пів години прокидаючись і перевіряючи, як вона спить.

Усвідомлення того, скільки болю Арчі їй завдав і що навіть зараз він продовжував приходити до неї у снах, вивертало мене навиворіт.

Уранці я прокинувся від легкого руху поруч. Лілу вже не спала, сидячи на краю ліжка. Почувши, як я заворушився, вона повернула голову.

— Лілу?

Вона зустрілася зі мною поглядом і одразу відвела очі, нервово перебираючи пальцями край футболки.

— Я кричала уві сні, так? — ледь чутно мовила Лілу. — Пробач мені...

— Гей, ти чого? — Я різко підвівся і не дав їй договорити, обіймаючи її за плечі. — Це всього лише кошмар. Тобі немає за що вибачатися.

Лілу слабко усміхнулася, знову опускаючи погляд.

— Хочеш поговорити про те, що тобі наснилося? — обережно запитав я.

Вона кілька секунд мовчала, а потім похитала головою.

— Добре.

Я не став тиснути. Ім'я, яке вона повторювала вночі, і без того сказало достатньо.

— Дякую, — прошепотіла вона, притулившись чолом до мого плеча.

З-за дверей донісся аромат свіжої кави та підсмаженого хліба. Я мимоволі втягнув носом повітря й усміхнувся.

— Здається, мама вирішила захопити мою кухню. — Я кивнув на двері. — Ходімо.

Ми швидко причепурилися й вийшли в коридор. На кухні вже на повну господарювала мама, підспівуючи собі під ніс якусь французьку пісню. На кухонному острові вже чекали тости з авокадо та кава.

— Доброго ранку! — весело вигукнула вона, помітивши нас. — Присідайте, сніданок готовий. Лілу, сподіваюся, ти любиш авокадо? Бренді ось познайомився з ним ще в дитинстві. Щоправда, не надто вдало. Одного разу потягнув у мене абсолютно незрілий плід, відкусив і заявив, що я навіщось купила зелену картоплю.