Розділ 26

🎧Mystical Magical — Benson Boone

Ранок понеділка зустрів кампус яскравим сонцем і теплим повітрям. Тільки холодний вітер кружляв жовтим листям, знову й знову засипаючи щойно розчищені доріжки.

Близько восьмої ранку я припаркував свою машину біля гуртожитку. У руках я тримав стаканчик із улюбленим кокосовим капучино Лілу. Чекати довго не довелося. Двері відчинилися, і на ґанок вибігла вона, в стриманому пальті та з великою папкою. Побачивши мене, Лілу почервоніла й мимоволі сповільнила крок. Я широко усміхнувся, зробив крок назустріч і, перехопивши папку, вільною рукою притягнув її за талію.

Моя дівчина. Дідько, як же мені подобалося це усвідомлювати.

— Привіт, бунтарко, — тихо видихнув я їй у маківку, вдихаючи фруктовий аромат її шампуню.

— Привіт, — відповіла Лілу, підводячи голову.

Я нахилився й поцілував її на очах у здивованих студенток. Лілу на секунду завмерла від несподіванки, але одразу ж розтанула в моїх обіймах, обвивши руками мою шию. Коли ми неохоче відсторонилися, я передав їй каву, переплів свої пальці з її, і ми неквапливо пішли в бік головного корпусу на лекцію з французької.

Лілу йшла зовсім поруч, час від часу зачіпаючи мене плечем. Щоразу я мимоволі усміхався. Досі було незвично, що тепер мені не потрібно вигадувати причини, щоб торкнутися її.

Ефект від нашої появи перевершив усі очікування. Студенти в холі університету були в справжньому шоці. Компанії дівчат, які стояли біля розкладу, буквально замовкли на пів слові, проводжаючи нас здивованими поглядами. За спиною майже одразу почувся приглушений шепіт. Одна з дівчат щось швидко сказала подрузі, кивнувши в наш бік, і та здивовано обернулася.

Я ледь стримав усмішку. Напевно, для багатьох це виглядало справжньою сенсацією. Особливо якщо згадати, яким я був ще кілька місяців тому.

— Брендоне, мені здається, нас зараз поглядами пропалять, — шепнула Лілу, міцніше стискаючи мою руку.

— Хай дивляться, — хмикнув я. — Мені приховувати нічого.

Біля дверей кабінету вже стояв Тайлер. Помітивши нас, він розплився у своїй фірмовій усмішці.

— Дивіться, хто до нас зійшов! Сам Ернані та його прекрасна Дoнья Соль. — Тайлер зітхнув. — А де твоя гітара? Я думав, ти тепер серенади співатимеш під вікнами.

— Тайлере, відчепися, а? — розсміявся я, дружньо штовхаючи його ліктем у бік.

— Ну вже ні! Лілу, як тобі вдалося приборкати цього дикуна? Ще в суботу він трощив кільця на паркеті, а сьогодні каву тобі носить. Дива французького романтизму.

Лілу розсміялася, а я лише похитав головою й повів її до аудиторії, рятуючи від підколів Тайлера. Ми сіли разом у третьому ряду. Робертс уже почав розповідати про пізній період французької літератури, але нам із Лілу було складно зосередитися. Я злегка нахилився до неї, ледь торкаючись губами її вуха.

— Ну що, як спалося після вчорашніх новин? — прошепотів я. — Стейсі з тебе всі подробиці майбутньої вечері витягнула?

— Гірше. — Лілу тихо пирснула й вдала, що уважно робить записи. — Вона перерила мою шафу й сказала, що особисто проконтролює моє вбрання. Я досі повірити не можу, що погодилася на це.

— Гей. — Великим пальцем я м'яко погладив тильний бік її долоні. — Моя мама тебе вже заочно обожнює. Я розповів їй, як ти сперечалася зі мною щодо презентації та змусила мене вирізати сердечка. Вона сказала, що це найкраще, що траплялося зі мною останнім часом. І вона має рацію.

— Ти справді так їй і сказав? — тихо запитала Лілу. — Про дівчину?

— Так, — серйозно відповів я, трохи сильніше стискаючи її пальці. — Я хочу, щоб вона знала, яка ти. І щоб увесь цей університет знав, що ти зі мною. Я щасливий, що ти моя дівчина, Лілу.

— Добре, — кивнула вона.

Лілу потягнулася до мене й легенько поцілувала мене в щоку.

— Кхм-кхм, — пролунав із кафедри голос Робертса, який відірвався від конспекту й дивився прямо на нас. — Радий бачити, міс і містере, що концепція французького романтизму настільки глибоко пустила коріння у вашій парі. Але Гюго оспівував пристрасть на папері, а не на моїх лекціях. Тримайте себе в руках.

По аудиторії прокотився тихий смішок. Лілу спалахнула й схилилася над зошитом.

— Пробачте, професоре, — озвався я, не випускаючи її руки.

Робертс задоволено кивнув.

— Брендоне, ти чув? Пристрасть — на папері, — шепнув ззаду Тайлер.

— Заткнися, — беззлобно шикнув я, не стримуючи усмішки.

— Просто допомагаю конспектувати.

Лілу поруч пирснула від сміху, ховаючи обличчя за волоссям. Лекція продовжилася, а я нарешті змусив себе подивитися в конспект. Щоправда, зосередитися все одно не виходило. Уся моя увага була спрямована на Лілу та її долоню в моїй руці.

***

Після занять ми з Лілу лежали на ліжку в її кімнаті. Вона влаштувалася на моєму плечі, а я ліниво перебирав руде волосся. Ми вже двадцять хвилин розповідали, як минув день. Після французької ми розійшлися, тому Лілу з палаючими очима розповідала про лекцію з історії мистецтв, а я зізнався, що ледь не заснув на економіці.

— Ні, ти не розумієш, там такі роботи показували! — натхненно продовжувала вона. — Я потім знайду тобі фотографії.

— Обов'язково, — усміхнувся я, накручуючи на палець її пасмо. Мені подобалося слухати Лілу, навіть коли я розумів приблизно половину з того, про що вона говорила.

Раптом її телефон наполегливо завібрував.

— О, нарешті фото з вечірки! — Лілу пожвавішала, розблоковуючи екран. — Давай подивимося.

Я присунувся ближче, поклавши підборіддя їй на маківку. Лілу почала гортати фотографії, і кімната одразу наповнилася нашим тихим сміхом.

На перших кадрах вони зі Стейсі щасливо танцювали в самому центрі танцполу, а довкола них летіли блискітки. На наступному Тайлер із абсолютно серйозним обличчям намагався втримати на голові піраміду з трьох пластикових стаканчиків.

— Ні, ти тільки подивися на нього. Це готовий мем, — розсміявся я, збільшуючи фотографію двома пальцями.