Розділ 24

🎧On Top Of The World — Imagine Dragons

Сонце вже щосили заливало кімнату крізь нещільно засмикнуті штори. На годиннику було далеко за полудень.

Першою прокинулася Лілу. Голова озивалася огидним, глухим болем — позначалися алкоголь та гучна музика. Вона вже хотіла звично потягнутися, коли відчула важкість чужої руки на своїй талії. На секунду Лілу завмерла.

Незвично було прокидатися не самій. Усю ніч крізь сон вона відчувала тепло Брендона, його сильні руки, які то послаблювали обійми, то знову притягували її ближче. І найголовніше — жодного разу не захотілося відсторонитися.

Лілу повернула голову. Брендон спав як убитий, зарившись обличчям у подушку. Вона обережно, щоб не розбудити його, вибралася з-під його руки й встала з ліжка.

Лілу мимоволі усміхнулася, накинула теплу кофту поверх футболки й підійшла до куточка з чайником. Невдовзі кімнатою рознісся тихий свист чайника, що закипав, і аромат трав'яного чаю.

Від цього звуку Брендон застогнав і повільно перевернувся на спину, накривши лоб долонею. Голова розколювалася від кожного руху. Перші кілька секунд він узагалі не розумів, де перебуває. Незнайома стеля, запах м'яти. А потім погляд знайшов Лілу.

Спогади про вчорашній вечір одразу нахлинули. Брендон сонно усміхнувся. Точно. Він залишився в неї.

— Доброго ранку, точніше, уже дня, — сказала Лілу, підходячи до ліжка з двома чашками. Волосся після сну було розпатлане, але вигляд вона мала по-особливому затишний.

— Привіт, бунтарко, — хрипким голосом відповів Брендон, змушуючи себе сісти. — Таке відчуття, ніби Тайлер учора тренував на моїй голові триочкові.

Чорна сорочка за ніч жахливо зім'ялася.

— Тримай, це з м'ятою та лимоном. Має допомогти. — Вона простягнула йому чашку, сідаючи на край ліжка.

Брендон зробив кілька ковтків, блаженно заплющив очі, а потім кинув погляд на тумбочку, де лежав його телефон. На екрані висвітилося 14:40. І кілька пропущених дзвінків від Тайлера. Хлопець завмер, і його очі округлилися.

— Дідько, — видихнув він, і сонливість миттєво випарувалася.

— Що сталося? — тривожно запитала Лілу.

— У мене тренування через двадцять хвилин. — Брендон зі стогоном відкинув голову. — Я не повинен пропускати. А форма вдома. Де мої кросівки?

Лілу, дивлячись на зім'ятого хлопця, який у паніці почав шукати своє взуття, тихо пирснула від сміху.

— Тобі смішно? — жартівливо образився Брендон, хоча не міг стримати усмішку. — Моя кар'єра висить на волосині, жінко!

— Пробач, будь ласка. — Лілу поставила чашку на тумбочку, м'яко торкаючись його плеча. — Просто ти такий милий, коли розгублений. Уяви, що в нашого бунту другий раунд.

Брендон подивився на неї. Її усмішка та ця домашня атмосфера подіяли на нього краще за будь-який аспірин. Він перехопив її за талію, притягуючи до себе, незважаючи на те, що йому потрібно було бігти.

— Гаразд, — видихнув Брендон у губи Лілу. — Це все ти винна. Занадто добре танцюєш.

***

Я влетів у спортзал із десятихвилинним запізненням, згадавши, що моя запасна форма лежить у роздягальні. Атмосфера була, м'яко кажучи, сонною. Хлопці ліниво перекидалися пасами, Майкл на лавці натягував гетри й позіхав, а Карлос притискав холодну пляшку води до голови.

— О, гляньте, хто зволів ушанувати нас своєю присутністю. — Голос Андерсона рознісся по всьому залу.

Тренер стояв у центрі майданчика, схрестивши руки на грудях, і примружувався. До нього, очевидно, дійшли чутки про тріумфальну вечірку. Але в його очах не було ні краплі злості чи розчарування. Навпаки, Андерсон розважався.

— Капітане, я вже думав оголошувати тебе в розшук. — Він похитав головою. — Напевно, французька вночі виявилася надто складним предметом? Судячи з твого вигляду, ти складав її до самого ранку. Причому екстерном.

Залом прокотився дружній регіт. Тайлер, звісно, сміявся гучніше за всіх.

— Тренере, наш капітан просто вночі проводив індивідуальне тактичне тренування в цілком секретних умовах, — усміхнувся він, набиваючи м'яч. — Він був так зосереджений, що ледь посвяту Майкла не пропустив.

Тайлер різко замовк. М'яч вискочив з його рук просто до ніг тренера. У залі на секунду стало тихо.

— Посвята, виходить? — хмикнув Андерсон. — І що ви цього разу вигадали?

— Нічого такого, — знизав плечима Тайлер.

— Минулого разу це ваше «нічого такого» закінчилося тим, що новачка знімали з баскетбольного кільця, — тренер недовірливо вдивився в нього.

— Це був Карлос, — нагадав Енді.

— Легендарні часи, — мрійливо протягнув Карлос.

— Узагалі-то остаточне рішення ухвалює капітан. Ми тільки пропонуємо, — з найсерйознішим виглядом заявив Тайлер. — Але оскільки вчора він був дуже сильно зайнятий, довелося взяти на себе цей важкий обовʼязок.

— Закрий рот, Тайлере, — беззлобно відповів я.

Хлопці знову вибухнули таким сміхом, що, здавалося, затремтіли стіни.

— Добре, салаги, — буркнув Андерсон, плескаючи в долоні. — Оскільки половина з вас сьогодні пересувається зі швидкістю поранених черепах, жорсткого пресингу не буде. Але майстерність сама собою не зʼявиться. Розділяємося на дві групи й граємо легко. Брендоне, марш перевдягатися.

Я кивнув і через кілька хвилин вибіг на паркет. Варто було м'ячу опинитися в руках, як залишки сонливості зникли. Сьогодні я буквально літав, обходячи всіх на дриблінгу, ніби на мені не було тягаря похмілля.

— Гей, легше, у мене зараз мозок витече через вуха, не фінтуй так! — благав Карлос, коли я фінтом за спиною залишив його позаду, укладаючи м'яч у кільце.

Я просто кайфував від того, що відбувалося, згадуючи мерехтливу сукню Лілу, її танці й наш перший поцілунок у саду за будинком. Ще ніколи такі речі не викликали в мене настільки яскравих емоцій.

— Йому щось підсипали в каву зранку, — пробурмотів Енді, важко дихаючи. — Ми тут умираємо, а він носиться, як заведений.

— Напевно, якісь особливі французькі трави, — хихикнув Тайлер, намагаючись обійти мене на перехопленні.