Розділ 23

🎧Where’s My Love — SYML(Acoustic)

Вечірка тривала, коли ми з Лілу нарешті вийшли з тіні старого саду. Вона намагалася йти невимушено, але її припухлі губи й те, як я власницьки переплів наші пальці, повністю нас виказували. Лілу все ще була схожа на королеву цього вечора, тому на моєму обличчі сяяла горда усмішка.

Першим нас помітив, звісно ж, Тайлер. Він стояв біля барної стійки й переможно усміхався.

— Народ, увага! — прокричав він, перекриваючи навіть музику. — Подивіться, хто зволив повернутися! Наш капітан усе-таки знайшов дорогу з кущів.

Тієї ж миті десятки очей обернулися до нас. Лілу почервоніла й зі сміхом спробувала заховати обличчя за моїм плечем, не відпускаючи мою долоню. Я збентежено розсміявся, поправивши вільною рукою волосся.

— Та ну! — Карлос переможно здійняв руки вгору. — Брендоне, ти молодець! А з вас, хлопці, по десятці, я ж казав, що сьогодні все вирішиться!

Вечірка вибухнула дружним гомоном та аплодисментами. Хлопці почали плескати мене по плечах, від чого я тільки усміхався. Стейсі підстрибнула на місці й підбігла до нас, відтісняючи мене вбік.

— Лілу, я ж казала, що він не встоїть! Ти сяєш яскравіше за свою сукню. — Стейсі міцно обійняла подругу. — Брендоне, якщо образиш її, я особисто покажу, що роблять мої шпильки з баскетбольними м'ячами.

— Не ображу, обіцяю, — розсміявся я й обняв Лілу за талію, притягуючи її ближче до себе.

Мені досі було незвично, що тепер я міг зробити це абсолютно відкрито. Лілу сама притискалася до мене, і від цього хотілося усміхатися.

Дівчата з групи підтримки оточили нас щільним кільцем, вітаючи й засипаючи компліментами. І лише одна людина не поділяла цієї загальної ейфорії. Хлоя стояла на веранді, схрестивши руки. Її обличчя перекосилося від злості й заздрощів. Вона крижаним поглядом свердлила Лілу, нервово поправляючи свою сукню. Мені було байдуже до неї. Тайлер, помітивши Хлою, розуміюче усміхнувся й підійшов до мене.

— Молодець, Брендоне. — Він дружньо стукнув мене в плече. — Вітаю.

Я ніжно глянув на Лілу, яка весело шепотілася про щось зі Стейсі, й усміхнувся.

— Дякую, Тайлере. За все, — кивнув я. — Я радий, що в мене є такий друг, як ти.

— І я, чувак! — усміхнувся він, повертаючись до барної стійки. — А тепер знову танці!

Натовп радісно загув і рушив до танцполу, тягнучи нас за собою. Ми танцювали так, ніби навколо нікого не було.

— То ти весь вечір наважувався до мене підійти? — лукаво запитала Лілу, дивлячись на мене знизу вгору. — Розписував стратегію?

— Можеш вважати й так, — усміхнувся я, нахилившись до її вуха. — Вичікував, поки всякі Браяни зникнуть з горизонту.

— Звісно, я так і знала, — засміялася вона, а я вчергове забув, як дихати.

Тепер мені не потрібно було стримувати себе. Я міг тримати її за руку, притягувати до себе, не сумніваючись у її почуттях.

Ще кілька треків — і ми з Лілу, важко дихаючи, притислися до барної стійки.

— Майже як тренування, — видихнув я, роблячи жадібний ковток води.

— Гей, капітане!

Я обернувся. До нас крізь натовп проривався Том. Він злегка накульгував, а травмована нога була зафіксована еластичним бинтом, але пропустити вечірку команди, звісно ж, не міг.

— Що таке? — запитав я.

— Ми тут порадилися й вирішили, що час офіційно прийняти новачка в команду. — Том кивнув убік.

Я простежив за його поглядом. Майкл абсолютно спокійно сидів біля басейну, розмовляючи з Енді, навіть не підозрюючи, що на нього чекає.

— Ти впевнений? — усміхнувся я.

— Він замінив мене, коли я вибув, не підвів команду й допоміг нам вийти в фінал. — Том знизав плечима. — Як на мене, заслужив.

Від Тома ці слова означали набагато більше, ніж від будь-кого з нас.

— Згоден, — кивнув я. — Майкл тепер повноцінний «Вовк».

— Чудово. — Очі Тома одразу загорілися. — Тайлере! Карлосе!

Ті ніби тільки й чекали команди.

— Що? — Майкл насторожено подивився на хлопців, які наближалися. — Чому у вас такі обличчя?

— Майкле, чуваче, — почав Тайлер, кладучи руку йому на плече. — Ми хочемо сказати, що ти чудово показав себе в команді.

— Дякую? — Майкл напружився ще сильніше.

— Тому ми одноголосно вирішили: ти гідний офіційної посвяти у «Вовки». — Карлос поклав долоню йому на друге плече.

— Мені вже не подобається слово «посвята». — Майкл перевів погляд з одного на іншого.

— Пізно! — закричав Тайлер, і вони одночасно підхопили його за руки.

— Гей! Ви чого? Брендоне!

— Вибач, Майкле! — Я незворушно зробив ще один ковток води. — Рішення команди!

Карлос і Тайлер із розбігу жбурнули його прямо в басейн. Вода злетіла величезним фонтаном, забризкавши найближчих гостей. На кілька секунд Майкл зник під водою. Коли він виринув, мокре волосся прилипло до лоба, а на обличчі застиг такий вираз, що Тайлер про всяк випадок зробив крок назад.

— Ласкаво просимо до «Вовків»! — урочисто оголосив Том.

Навколо басейну пролунали вигуки й аплодисменти.

— Ви придурки! — Майкл вибрався з води.

Карлос дбайливо накинув на нього величезний рушник і повів у бік будинку.

— Ходімо, перевдягнемо тебе.

Я продовжував усміхатися, спостерігаючи, як Майкл щось бубонить собі під ніс, а Карлос веде його в будинок. У голові промайнули його слова після першої спільної гри. Майкл серйозно думав, що Карлос його вбʼє, а той зрештою розтанув і взяв хлопця під своє крило.

У цей самий момент на веранду вибігла Стейсі. У руках вона стискала два бездротові мікрофони.

— Гей, Лілу! — прокричала вона, підбігаючи до нас. — Там налаштували міні-караоке, я вже замовила нашу улюблену пісню, ходімо швидше.

— Стейсі, яке караоке, я ж не вмію, — запротестувала Лілу, але подруга вже тягнула її всередину. Вона кинула на мене погляд, ніби благала: «Врятуй мене». Я з усмішкою пішов за ними.

Через кілька хвилин велика вітальня заповнилася людьми. На екрані вже бігли неонові стрічки старого поп-хіту. Лілу боязко взяла мікрофон із рук подруги. Але вже через кілька секунд дівчата запалювали так, ніби це була остання вечірка в їхньому житті.