Розділ 22

🎧Lift Me Up — Rihanna

Через кілька годин епіцентр веселощів плавно перемістився з вулиці всередину будинку. За цей час хтось уже встиг скупатися в крижаному озері на суперечку, деякі першокурсники влаштували змагання, а Тайлер двічі спробував змінити музику, отримавши від Енді потиличник. Я ж більшу частину того, що відбувалося, пам'ятав невиразно. Мій погляд постійно повертався до однієї й тієї ж людини.

У вітальні з великими панорамними вікнами людей було трохи менше, музика грала тихіше, створюючи чудову атмосферу посиденьок для «своїх».

Ми з хлопцями та дівчатами з групи підтримки сиділи на великому шкіряному дивані. На низькому журнальному столику стояли піца й пластикові стаканчики з напоями. Карлос, розвалившись у кріслі, якраз закінчував чергову історію, розмахуючи напівпорожнім стаканчиком.

— ...і от уявіть, фінал чверті, Андерсон волає, а цей придурок, — він тицьнув пальцем у Тайлера, — вибігає на паркет у кросівках на ліву ногу. Він у роздягальні переплутав взуття з Енді!

Тайлер відкинувся на спинку дивана, витираючи сльози, що виступили від сміху, а Енді закивав.

— Я тоді не міг зрозуміти, чому один кросівок тисне, а інший спадає, — розсміявся він.

Лілу, яка сиділа на протилежному кінці дивана, дзвінко розсміялася. У руках вона тримала стаканчик із залишками пуншу.

— Тепер зрозуміло, чому ви тоді програли, — усміхнулася Лілу, закинувши локон за вухо. — Навіть ваші кросівки заплуталися, за яку команду грають.

— Ось! Чули? — підхопив Тайлер, указуючи на неї пальцем. — Хоч одна людина зрозуміла, що винні були кросівки, а не ми!

Я, який сидів майже навпроти Лілу, усміхнувся. За ці кілька годин ми кілька разів опинялися поруч, перекидалися кількома фразами, навіть сміялися зі спільних жартів. Але нормально поговорити наодинці так і не вдалося.

І все одно весь вечір я дивився тільки на неї, спостерігаючи, як кумедно вона морщить ніс, коли сміється, і як блищать її очі в напівтемряві. Мене шалено тягнуло до неї. Хотілося торкнутися, пригорнути до себе й більше ніколи не відпускати.

Але поруч зі мною сиділа Хлоя. Вона все намагалася привернути мою увагу.

— Уявляю, як ти хотів їх усіх прибити, — промуркотіла вона, зазираючи мені в обличчя. — Пам'ятаю, як ти кричав тоді. Ти був такий грізний.

— Я й зараз хочу їх прибити, коли вони грають як отара баранів, — кинув я, навіть не повернувши голови до Хлої.

Я ж продовжував дивитися тільки на Лілу. У цей момент до неї підбігла Стейсі.

— Лілу, ти б знала, скільки лайків набрало наше фото! — захоплено прокричала вона. — Уявляєш, мені в директ написали вже два хлопці з проханням дати їм твій номер. Один із них, до речі, Браян із футбольної команди.

У вітальні зчинився гомін і свист дівчат. Лілу миттєво почервоніла й закрила обличчя долонями.

— Стейсі, ти не попередила мене, що викладатимеш фотки, — запротестувала вона, дивлячись крізь пальці. — Передай своєму Браяну та всім іншим, хай спочатку складуть залік із французької, а потім претендують на мій номер!

Я мимоволі усміхнувся. Що ж, із французькою в мене останнім часом проблем не було.

Вітальня знову вибухнула регітом. Хлопці почали галасувати й свистіти..

— Чув, Браяне, повз! — прокричав Тайлер. — Французька — це тобі не м'яч копати.

Я, слухаючи легкий, упевнений і сексуальний тон Лілу, просто божеволів від захоплення. Було приємно бачити її такою неймовірною, живою та дотепною. Жодних номерів. Нікому її не віддам.

— Ой, подумаєш, хлопчики в інтернеті написали, — сказала Хлоя, притискаючись до мене ближче. — Справжні чоловіки не пишуть у соцмережах, вони діють. Правда, Брендоне? Щось душно стало, ходімо вийдемо на веранду.

Вона взяла мене під руку, знову зазираючи мені в очі. Я повільно перевів на неї погляд і обережно, але твердо прибрав її руку.

— Веранда — далі по коридору, — холодно відповів я. — Вийди сама.

Усмішка Хлої миттєво зникла. Вона фиркнула, різко піднялася й попрямувала до виходу з вітальні. Я підняв очі й зустрівся поглядом із Лілу. Вона бачила всю цю сцену від початку до кінця. У її очах промайнуло здивування, змішане з чимось гарячим і боязким. Між нами спалахнула сильна напруга. Тайлер помітив це й плеснув долонями по колінах.

— Так, народ, годі сидіти й протирати дивани! — гучно оголосив він, розкинувши руки. — Енді, ти ще обіцяв нам рознос по басах!

Енді схопився і побіг на вулицю. Решта пішли за ним.

— О так, Лілу, ходімо танцювати! — Стейсі схопила подругу за руку. — Твоя сукня створена для танців!

Натовп підхопив дівчат, і Лілу зникла у натовпі тих, хто танцював під гучний біт. Я йшов слідом, не поспішаючи. Зупинившись біля дверей і засунувши руки в кишені штанів, я продовжував стежити за кожним її рухом.

Через кілька хвилин я все ж повернувся до барної стійки й хлюпнув собі трохи віскі з льодом. Зазвичай алкоголь швидко знімав напругу, але сьогодні навіть він особливо не допомагав. Я знову знайшов поглядом Лілу, роблячи ковток. Вона продовжувала сміятися разом зі Стейсі, а від кожного її руху всередині ставало ще гарячіше.

Минуло близько пів години. Лід у стакані давно розтанув, а я так і не вигадав, як витягти Лілу з натовпу, щоб поговорити.

Музика раптово обірвалася. Натовп розчаровано загув. Я насупився й подивився в бік апаратури. Біля пульта стояли Енді та Тайлер. Перший щось задоволено натискав на екрані, а другий, зустрівшись зі мною поглядом, широко усміхнувся.

— Давай! — одними губами промовив він.

Через секунду з колонок заграла повільна, чуттєва мелодія. Ті, хто танцював, швидко розбилися на пари, а гул змінився тихим шепотом.

Тайлер знову спіймав мій погляд і виразно кивнув. Що ж, варто було дослухатися до поради. Я поставив недопитий стакан на стійку й пішов прямо до Лілу, розсікаючи натовп. Вона стояла зі Стейсі, злегка обійнявши себе за плечі. Помітивши мене, Стейсі хитро усміхнулася й відступила. Я зупинився прямо перед Лілу.