Розділ 16

Того сонячного ранку Лілу стояла перед дзеркалом. Після останніх важких тижнів вона прийняла рішення більше не ховатися. З колонки грала улюблена поп-музика. Лілу часто вмикала цей плейлист, щоб налаштуватися на позитивну хвилю.

Підспівуючи пісні Леді Гаги, дівчина наносила макіяж. На повіки лягли короткі коричневі стрілки, на щоки — рожеві рум'яна, а на губи — легкий матовий тінт. Сьогодні — жодних хвостів. Вона розпустила волосся після бігуді для сну й збила його біля коренів. Руді хвилі акуратно лягли на плечі.

Лілу підморгнула своєму відображенню і, покрутившись по кімнаті, попрямувала до шафи. Дівчина похмуро оглянула свій гардероб. Сьогодні потрібно виглядати бездоганно. Лілу обрала лавандовий джемпер, темно-коричневу спідницю, тонкі колготки зі стрілками та лофери в тон. Вона знову оглянула своє відображення в дзеркалі й дістала телефон.

Л: Брендоне, доброго ранку! Ти готовий до презентації? Тільки, будь ласка, жодних худі. Робертс не оцінить.

Відправивши повідомлення, дівчина почала збирати все необхідне. Продовжуючи тихо співати пісню, вона склала ноутбук, планшет і пересунула дошку ближче до виходу. Здавалося, усе це приладдя для презентації важило більше, ніж сама Лілу.

***

Ранок розпочався не зі звичної кави та новинних стрічок. Я стояв перед шафою, намагаючись знайти щось більш-менш підходяще.

На екрані світилося повідомлення від Лілу з категоричною забороною на худі й незадоволений кіт, суворо погрожуючи лапкою. Я усміхнувся й кинув погляд на цілу гору своїх улюблених спортивних речей. Не вдягати ж мені костюм-трійку. Це була задачка із зірочкою.

Б: Доброго. І що ж порадиш?

Л: Може, якусь сорочку або гольф. Потрібно виглядати презентабельно.

Я згадав про свій коричневий трикотажний гольф і дістав його з полиці. Звичайні чорні штани, думаю, чудово підійдуть. Я акуратно пройшовся по гольфу паровою праскою. Мій погляд зачепився за конверси в кутку шафи. Може, згодилися б як елемент бунту? Якраз у дусі нашої презентації. Я уклав гелем волосся назад і надушився улюбленим парфумом. Сподіваюся, Лілу оцінить.

Я взяв ключі від машини й попрямував до виходу. У місті було незвично спокійно. Майже не було заторів, я швидко доїхав до університету. На парковці кілька студенток із цікавістю оглянули мене. Уперше їхні погляди зовсім не привертали моєї уваги.

На доріжці з гуртожитку зʼявилася Лілу. Вона несла коробку, сумку й дошку, яка явно була більша за неї саму. Я швидко підскочив і підхопив коробку.

— Гей, давай сюди. — Я спіймав її погляд і самовдоволено усміхнувся.

Лілу спочатку здригнулася, але потім застигла.

— Брендоне? Ого. — Вона округлила очі.

— Що? — Я зрозумів, що справив потрібне враження.

— Нічого. Тобі личить, — підморгнула Лілу.

І тільки зараз я помітив її образ. Легкий макіяж, руді хвилі на плечах, стильний одяг. Лілу виглядала чудово. Було приємно бачити, що сьогодні вона не намагалася сховатися від усього світу.

— Дякую. Гарно виглядаєш.

— Дякую. — Вона зніяковіла й заправила пасмо волосся за вухо.

Я застиг із дурнуватою усмішкою на обличчі. У ніс вдарив запах її парфумів. Солодкий, карамельний. Дуже їй личив. Лілу знову рушила доріжкою.

— Ти чого не зачекала? Я б сам усе забрав. — Я кивнув на дошку, яку взяв під руку.

— Боялася запізнитися. — Вона струснула волоссям.

— У нас ще купа часу, — усміхнувся я. — До того ж ми бунтарі й ідемо проти всього світу!

— А ти справжній романтик усе ж таки, — Лілу засміялася. — Природжений бунтар.

Від цих слів щось усередині перевернулося. Справді, на матчі заради неї я був готовий ударити Арчі й отримати дискваліфікацію. Про баскетбол можна було б забути надовго. Я вже зізнався собі, що Лілу мені подобається, але ще не до кінця розумів, наскільки далеко зайшли мої почуття.

В аудиторії поступово збиралися студенти. Містер Робертс уже сидів за своїм столом, щось вишукуючи у записах. Ми з Лілу мали виступати першими. Вона підключала ноутбук до проектора, а я поставив дошку. З вирізаними мною сердечками вона мала серйозніший вигляд, ніж у кімнаті Лілу.

Потім ми повернулися на свої місця. Дівчина помітно нервувала й теребила тканину спідниці.

— Гей, усе нормально, — шепнув я їй на вухо

— Знаю, просто боюся заплутатися, — зізналася Лілу.

— Не страшно, удвох же.

— Дякую, Брендоне. — Лілу усміхнулася.

До кабінету зайшов Тайлер. Помітивши нас, він коротко кивнув і пройшов на своє місце. Дивно, Тайлер точно пожартував би про мій офіційний зовнішній вигляд або про французький романтизм. Але цього не сталося.

Я хотів обернутися, щоб запитати його, чи щось сталося, але тут Робертс встав, поправив окуляри й звернувся до аудиторії.

— Що ж, схоже, усі зібралися. Давайте розпочнемо. Перша пара — Лілу та Брендон. Ваша тема — французький романтизм і концепція кохання. Прошу.

Лілу встала, поправила спідницю й підійшла до дошки. Було видно, що дівчина ще нервує. Я встав біля дошки з іншого боку й увімкнув перший слайд. Лілу стиснула планшет і зробила крок уперед.

— Доброго дня! Говорячи про романтизм, ми звикли думати про високі почуття, зітхання й трагічну безвихідь, — почала вона, тривожно ковтнувши.

Але за мить в очах Лілу розгорівся знайомий азарт. Я вже бачив цей погляд у бібліотеці, коли вона вперше заговорила про «Ернані».

— Але Віктор Гюго бачив кохання інакше. Для нього кохання — це не слабкість, а абсолютна сила. Сьогодні ми хочемо показати, що французький романтизм — це насамперед бунт. Бунт людини проти правил і умовностей світу.

Студенти помітно пожвавішали, влаштовуючись зручніше. Лілу перемикала слайди, розповідаючи про початок п'єси «Ернані», прекрасну Донью Соль та благородного розбійника Ернані.

— А тепер про те, як цей бунт виглядав у дії. — Дівчина відступила, передаючи слово мені.

— Ернані — вигнанець і бунтар. — Я зробив крок уперед, указуючи на цитату Гюго. — Проти нього весь світ: закони, король, вікові традиції. Але його кохання до Доньї Соль — це і є його головний протест. Гюго показує нам, що коли кохаєш по-справжньому, ти борешся з будь-якими правилами, які намагаються тебе обмежити. Це бунт проти долі. Ернані не питає дозволу у життя бути щасливим. Він бере це право силою, готовий померти, але не зрадити свої почуття.