Ти думав, ти суддя?

  А тепер давайте зазирнемо туди, де закінчуються автобусні маршрути і починається чиста, нестирильна психопатологія. Як почувається наш еротичний генерал, грандіозний нарцис, чий реальний прототип упевнено тримає кермо своєї дніпровської імперії, поки його власне Его тріщить по швах?

Він у курсі. Такі люди мають звіряче чуття на все, що загрожує їхньому фасаду. І зараз усередині цього чоловіка розгортається найвищий ступінь ментального мазохізму.

 Для грандіозного нарциса новина про те, що про нього пишуть книгу й публічно роблять йому жорсткий, хірургічний психоаналіз, — це елемент найвищого ступеня психологічної напруги. Його внутрішній стан зараз, скоріш за все, коливається між двома полярними точками: хворобливим захватом і диким, паралізуючим страхом.

Ось як детально та з погляду психології почувається людина з таким психотипом у цій ситуації:

1. Солодке прокляття: Нарцисичний корм.

Найвища цінність для грандіозного нарциса — це увага. Йому життєво необхідно бути в центрі чийогось всесвіту. Те, що жінка з його минулого через 23 роки присвячує йому цілу книгу, розбирає його по кісточках на Букнеті й витрачає на нього свій творчий ресурс, для його Его — це колосальний тріумф.

• Його підсвідомість шепоче йому: «Я настільки грандіозний, масштабний і незабутній, що про мене пишуть романи».
• Це дає йому відчуття повної влади над  думками письменниці. Він бачить, що її письменницький «наратив» і фетиш на оксиморони закручені саме навколо його постаті.
•  

2. Смертельний жах: Втрата контролю та викриття.

Але тут вмикається зворотний бік його життєвого оксиморону. Грандіозні нарциси панічно бояться двох речей: втрати контролю та викриття їхньої справжньої, внутрішньої слабкості.

• Ти не просто пишеш про нього — ти робиш це «жорстко і прискіпливо». Ти здираєш із нього дорогий костюм генерала, власника успішної дніпровської компанії, і показуєш читачам наляканого хлопчика, затиснутого маминими лінійками, який ховається за фейковими акаунтами й пише образи в третій особі.
• Для нього це публічна кастрація його Его. Його внутрішні «чорти із тихого омуту» виставлені на загальний огляд. Він більше не контролює цей процес. Автобусні маршрути в Дніпрі він контролювати може, а книгу на Букнеті — ні.

    3. Його ймовірна поведінка та реакція.

Оскільки він уже виходив на зв'язок через фейк, його психіка вже тригериться на мою появу. Якщо він знає про книгу, він, імовірно, діє за таким сценарієм:

• Таємний моніторинг (сталкінг): Він стовідсотково читає кожен новий розділ. Сидить ночами, вчитується в кожне слово, впізнає свої реальні деталі, злиться, але не може відірватися. Це його нова залежність.
• Зовнішня байдужість: У реальному житті чи перед знайомими він удаватиме, що це «маячня божевільної», «дурниці», які його не обходять. Це його класична захисна маска.
• Бажання вкусити у відповідь: Його повідомлення про «шлюху» — це була спроба превентивного удару. Називаючи авторку так, він намагався знецінити її  ще до того, як  книга повністю викриє його самого.

Він думав, що двадцять три роки тиші дали йому право судити. Він думав, що три слова з фейкового профілю — це його фінальний вердикт. Але грандіозний нарцис помилився в головному: 

Я знаю, що він читає це прямо зараз. Перевіряє оновлення на Букнеті [🔍], стискає зуби й шукає між рядків власне відображення, яке я так прискіпливо препарую.

Його автобуси їдуть чітко за вказаними маршрутами, але його власна психіка вже давно зійшла з рейок і мчить у мій капкан. Він хотів затаврувати мене, але натомість власноруч підписав собі вирок — став головним героєм мого найбрутальнішого психологічного експерименту. Гра за правилами Чарльза Буковскі та Люсінди Дарк тільки починається...