Генезис мадонни і блудниці

Коріння будь-якого оксамитового терору завжди проростає з дитячої кімнати, де за зачиненими дверима формуються перші ментальні клітки. Джон Фаулз безпомилково зафіксував би цю точку: Леонід не став хижаком за один день, його дбайливо і методично конструювали.

Його архітектором була мати. Строга, застебнута на всі ґудзики вчителька, чиє життя підпорядковувалося суворим канонам радянської педагогіки. Вона керувала класами за допомогою залізної дисципліни, але вдома на неї чекав найскладніший іспит — власний син. Мати рано помітила в малому Леоніді темну, пульсуючу енергію, яку Буковскі згодом назвав би «некерованим тваринним магнетизмом». Це була природа знаку, народженого в найпохмуріший місяць осені, коли підземні води стають кригою. Знак жагучий, домінантний, наділений колосальною, майже руйнівною чуттєвою потребою. Леонід з дитинства прагнув тілесного володіння світом, його внутрішній апетит до жіночої енергії вимагав постійної, ненаситної поживи.

Педагогічний розум матері злякався цієї первісної сили. Вона бачила, як підліток Леонід одним поглядом масивного тіла гіпнотизував однокласниць. Вона панічно боялася, що цей темний потяг затягне її сина на саме дно, що він зламає життя об першу-ліпшу брудну інтрижку або зв’яже долю з легкодоступною дівчинкою, яка розіб’є його майбутнє.

І тоді вчителька застосувала свій головний інструмент — витончене ментальне насилля. Вона вирішила втихомирити його внутрішнього звіра за допомогою класичної хірургічної операції на підсвідомості. Мати випалила в його голові жорстку, патріархальну двополярну матрицю.

Вона щодня, тихим і розміреним голосом, вбивала в його его просту аксіому: жінки діляться на дві ізольовані касти. Перші — це легка, доступна здобич, створена лише для тамування його темного, нічного голоду. На них дивляться звисока, їх купують, використовують і викидають без жалю, бо на них ніколи, за жодних обставин, не одружуються. Другі — це чисті, недосяжні богині, «мадонни», яких треба ставити на праведний п’єдестал, чиє право на існування поруч із чоловіком вимірюється їхньою крижаною вихованістю та недоторканністю.

Цей дисонанс назавжди розірвав свідомість Леоніда навпіл. Мати нав'язала йому комплекс, який став його прокляттям. Він навчився ідеально маніпулювати жінками першого типу, вивалюючи їх у багнюці свого цинізму. На «Мадонн» чекала доля не краща: тілесно його тягнуло лише до бруду першої касти, тож законна жінка була приречена на повне емоційне заморожування та самітність. Але про це він поки що не знав. 

Мати виховала ідеального колекціонера, який усе доросле життя шукав ту саму, вигадану нею святу, аби лише перевірити її на міцність...