Кусай свої лапки, курко!

 Ми переходимо до вивчення енергетичного балансу в природі. Дика природа влаштована дуже економно. Будь-яка істота витрачає свої сили, час та ресурси виключно на реальні біологічні цілі: знайти їжу, захистити територію або завоювати партнера для продовження роду.

В етології немає такого поняття, як образа, помста чи демонстрація ображеного самолюбства. Жодна тварина в світі не стане витрачати свою енергію на те, щоб доводити колишньому партнеру, який він успішний. Тварини живуть теперішнім моментом і діють лише тоді, коли це приносить реальну біологічну користь.

Психологія: Що таке демонстративний реванш «Кусай лікті»?

У світі людей, де поведінкою керує не лише виживання, а й складні емоційні травми, існує прийом під назвою демонстративний реванш (або маніпуляція «кусай лікті»). Мова йде про ситуацію, коли людина повертається через багато років не для того, щоб запропонувати стосунки чи мир, а виключно для того, щоб потішити своє поранене его і змусити іншу сторону шкодувати про минулу відмову.

Цей механізм працює так: маніпулятор, який за роки розлуки реально виріс у статусі та примножив свої капітали у сто разів, знову з'являється у вашому житті чи житті ваших близьких. Проте він більше нічого не пропонує, не обіцяє «золоті гори» і не кличе назад. Його єдина мета — влаштувати демонстрацію свого грандіозного багатства. Він хоче, щоб ви та ваше оточення подивилися на його теперішні масштаби, відчули себе неповноцінними і палко пошкодували, що колись відштовхнули такого «важливого перця». Це чисте використання ресурсів заради помсти та самоствердження.

Тварини не мають неокортексу, і Слава Богу (:

А тепер уявимо, як би це виглядало, якби наш знайомий свійський півень мав людський мозок і вирішив влаштувати демонстративний реванш через 10 років:

Пам'ятаєте нашого поважного півня, який колись демонстрував купу золотого зерна мамі- квочці, намагаючись через неї підібратися до її доньки? Тоді його бізнес-план з тріангуляцією  провалився, квочка хоч і квохтала, але молода курка на замануху не повелася. І у нашого півня увім...увім... увімкнулося людське его.

Минає 10 років. Для курячого світу — це практично ціла вічність. Наш півень за цей час часу не втрачав: він став справжнім трансконтинентальним птахо-магнатом. Його капітали виросли не те що в 100, а в 1000 разів! Він тепер володіє всіма елеваторами району, а його приватний курник видно з космосу. Масштаб особистості — неймовірний.

І ось, через 10 років, цей король золотого зерна  тріумфально прикочує назад до тієї самої хати. Він знову приходить до мами- квочки. Але цього разу він нічого не обіцяє і не пропонує.

Він просто вискакує на паркан, розправляє свої неймовірно дорогі шовкові пір'я і починає пафосно кукурікати на всю громаду, демонструючи свої стократні багатства. Все це робиться з єдиним  розрахунком — щоб мама- квочка і її донька дивилися на цей парад розкоші, кусали свої курячі лапки і плакали: «Ой, якого ж ми птахоімператора десятиліття тому проґавили! Який же він став крутий, а ми тепер у злиднях сидимо!».

А грандіозний півень стоїть на тину, гордо випнувши груди, і самовдоволено думає: «Ну все, реванш відбувся! Я нічого їм не дам, звичайно, але нехай знають мої масштаби!! Нехай жаліють до кінця своїх днів!».