Протистояння

— Ти чула? – пролунав дівчачий голос.

— Що саме? – зацікавлено відповів інший.

— В двадцять восьмій школі дев’ятикласниця випала з вікна.

— Та ти що, а сама випала чи помогли?

— Цього вже не знаю, чула тільки що випала….

Макс сидів на підвіконнику втупившись в екран свого мобільника. Він не підслуховував однокласниць, просто вони як зазвичай стояли поруч і не звертали на нього уваги. Ботанік заучка, що завжди сидить в інтернеті не користувався популярністю. Та Макса це і не хвилювало. Зараз його турбувало інше, історія почута від дівчат.

Останні кілька місяців досить часто можна було почути подібні історії, про школярок, чи студенток що вкоротили собі віку. В деяких випадках їх не називали самогубцями, а вказували причиною смерті нещасний випадок.

Скажете дивне захоплення в п’ятнадцятирічного підлітка, відстежувати самогубства. Та на це була причина. Коли все тільки починалося, однією з перших жертв була подруга дитинства Макса, що з батьками переїхала в інше місто, і вони підтримували зв'язок тільки по інтернету. Перед своєю смертю Рита почала все менше писати Максу. Він пробував розпитувати подругу, та дівчина мовчала. А потім, одного дня в новинах оголосили про смерть школярки. Макс добре знав Риту і не вірив що вона могла накласти на себе руки.

В Макса було одне захоплення про яке ніхто не знав, він був хакером, і доволі вправним. Хлопцеві було набагато легше зрозуміти комп’ютерні коди і програми ніж живих людей. Та він інколи не користувався своїм талантом для втручання в особистий простір. До того фатального дня коли загинула Рита. Тоді Макс вперше не просто зламав чужий комп’ютер, але і вивчив його вміст. Це було дивно. На Ритиному комп’ютері майже нічого не було, неначе хтось просто взяв і стер усю інформацію, залишивши лише незначний дріб’язок, з якого випливало що в Рити була депресія. І ще лист, посмертний лист. Пройшло кілька днів перш ніж Макс наважився прочитати лист подруги, та коли прочитав то вже не мав сумнівів що Рита не сама скоїла самогубство, хтось змусив її. Той лист був написаний не Ритою, це Макс міг точно сказати, вони декілька років переписувались, і він чудово знав манеру письма подруги. В її наче посмертному листі чітко вчувалася чужа рука, були слова яких дівчина не вживала при письмі, і граматично лист відрізнявся, був аж надто правильний. Рита ж завжди припускалась помилок при письмі, через що Макс часто кепкував з неї, а тут все було інакше.

Макс намагався розповісти про свої відкриття спочатку своїм батькам, потім зв’язався з батьками Рити, і навіть прийшов у відділок поліції. Та його ніхто не слухав, всі докази вказували на те що Рита сама вкоротила собі віку, а дізнатись правду ніхто не хотів. В поліції взагалі сказали що це не його справа, і краще залишити все дорослим які розберуться. І Макс залишив, та ніхто так і не розібрався. А між тим почали з’являтися нові самогубці.

Макс спочатку навіть не звернув увагу на нові схожі випадки. Поки не загинула дівчина із сусіднього будинку, а поліція знову записала все як самогубство через нерозділене кохання. Тоді ще Макс не знав на що наткнеться, просто його розізлив сам факт того що ніхто навіть не пробує докопатися до правди. Тож він зламав соцмережі тієї дівчини, і став вивчати їх вміст. І знову він виявив те, що неначе хтось підчистив сліди, залишивши на поверхні тільки те що просто кричало про неврівноважений стан дівчини в останні дні, і про її кохання до парубка, що навіть не знав її. Все було схоже на правду, окрім одного: все аж надто правильно. Всі записи, пости, мали лише одне направлення, всі лайки і коментарі були спрямовані на сторінку парубка, в галереї була ціла папка з його фото, все це виставляло дівчину як божевільну фанатку. Та вона такою не була, звісно Макс не міг стверджувати напевне, та в ті кілька разів що він її бачив, дівчина здалась йому врівноваженою, нормальною, такою як усі.

Чим більше Макс вивчав соцсторінки дівчини, тим більше він розумів що в житті такого не буває. Кожен з нас має свої захоплення, вподобання, але разом із тим так чи інакше всі ми проводячи час в соцмережах спілкуємося з різними людьми, залишаємо коментарі навіть під тими постами що не входять в коло наших захоплень. А тут цього не було. Все крутилося тільки довкола одного парубка, в якого дівчина була закохана, і через його відмову вкоротила собі віку. Макс заходив і на сторінку того парубка Артура, навіть прикинувся журналістом, створивши фальшиву сторінку, і задав декілька питань:

— Вітаю, я Маким Крук, журналіст місцевого вісника, можна задати вам декілька питань?

— Що вам ще від мене треба, я вже відповів на усі питання, і журналістів і поліції, – обурливо відповів Артур.

— Я розумію що ви відчуваєте, та наша газета хоче розказати історію з вашої точки зору, людини яка мимоволі теж стала жертвою, – написав йому Макс і це подіяло.

— Добре, давайте ваші питання, тільки швидко, в мене мало часу.

— Так,звичайно, отже що ви можете розповісти про Христину Корінець, наскільки ви були близькі, чи спілкувалися раніше, чи може дівчина сама вам писала?

— Кілька місяців тому я помітив що мої пости в соцмережах лайкає одна дівчина, зацікавившись я перейшов на її сторінку. Теж лайкнув кілька її світлини, залишив парочку коментарів, та дівчина хоч і була гарною, але я вже зустрічався з іншою, тож на тому і скінчилося. Та Христина через деякий час стала писати коментарі під моїми постами і світлинами, я ввічливо відповідав, не даючи приводів чи натяків на щось більше, та й сама дівчина обмежувалась короткими коментарями. А одного разу вона написала мені що вже давно закохана в мене, що ми ідеальна пара і просто зобов’язані бути разом. Я пояснив що вже маю дівчину, на цьому наша переписка закінчилася. А потім я знову почув про Христину від поліції, що прийшла до мене додому.

— Тобто з вашого боку ви ніколи не фліртували з Христиною Корінець, не робили ніяких натяків і пропозицій?