8

Глава 8

-- Доброго ранку, -- чую позаду себе голос Дена.

 І, що йому відповісти якщо ранок був добрим до тих пір поки його не принесло до кухні. Дивлячись на нього розумію, що квакання жаб на болоті потішило б мене більше ніж красень спортивної тілобудови з дзвінким мов кришталь голосом. 

Я зварила каву та приготувала легкий сніданок, сподіваючись поснідати наодинці та на жаль не судилося. Хоча чим чорт не жартує мене ж ніхто не змушує сідати за один стіл з Денисом. Спільні сніданки в угоді не прописані. 

-- Доброго ранку! Вибач я тут трохи похазяйнувала на твоїй кухні, але сподіваюся,  ти з розумінням поставишся до того, що живі рабині потребують шматок хліба та склянку води, -- не повертаючись до Дена обличчям, сказала я буденним тоном який не виражав жодної емоції. У мене просто немає права проявляти слабкість. 

А ти молодець, Аню. Можеш якщо захочеш, -- похвалила себе за сміливість.

 Зранку я прокинулася у хорошому настрої, тому хочеться вірити, що мені його ніхто не зіпсує на протязі дня. Поклавши собі на тарілку шматок яєшні, дві грінки й кілька томатів з руколою я налила в чашку кави й прихопивши цю смакоту  зібралася вийти на балкон. Снідати у компанії Дена вище моїх сил. 

-- А ти куди?

-- Хочеться поїсти на свіжому повітрі, -- пояснила я, не оглядаючись. -- Там ще залишилася яєшня та кава ... якщо хочеш. 

Ден провів мене холодним поглядом, але так  нічого й не сказавши. Можливо він снідає у ресторані, а мені така розкіш не по кишені. 

Розмістившись біля маленького столика я з  насолодою поклала до рота шматок яєшні. Ммм, ... смакота, -- задоволено подумала я, облизуючи губи. 

-- Якби знав, що ти вмієш готувати, то обов'язково прописав би  тебе в угоді ще і як персонального кухаря. 

У голосі Дена звучали веселі навіть трохи глузуючі нотки. Добре, що хоч у когось гарний настрій. 

-- Угу, ... непогано ти прилаштувався.

-- Анно, чим плануєш зайнятися сьогодні? -- запитав Ден, ігноруючи моє буркотіння. 

-- Не знаю! Все залежить від того чого забажає мій повелитель, -- їдко та непривітно буркнула я у відповідь. 

-- Вчора ти хотіла на шопінг. Можемо поїхати після сніданку. Підберемо для тебе парочку стильних речей. Що скажеш?

-- Скажу, що це хороша ідея. Зараз доп'ю каву і можемо їхати, -- зраділа я нагоді купити необхідні мені речі.

Невже у нього прокинулася совість і він зрозумів, що я не зможу прожити десять днів у халаті? Я хочу відчути море не тільки дихаючи, а ще й купаючись у ньому. 

Я сидів за столом й спостерігав за тим, як легкий вітерець розвіює волосся Анни. Красива, зараза! Вона навмисне відсторонилася від мене. Тримає дистанцію ніби це зможе її врятувати. 

 Ти у мене на гачку, Аню, тому не рипайся. 

Та щойно мова зайшла про лахміття, як від твого холодного гніву не залишилося ані сліду, що вкотре доводить мені, що я маю справу з меркантильною сучкою, якій покажеш кілька купюр і вона вже стелиться перед тобою. Знаю я таких, ... на жаль. 

Вчора ти розігрувала переді мною жертву, снігову королеву від якої віяло арктичним холодом. Цікаво, що у тебе на сьогодні заготовлено? Те що ти безсоромна я вже зрозумів. Можна було хоча б заради пристойності сказати, що тобі від мене нічого не потрібно, що тебе не цікавлять мої гроші. 

Як я не намагався викликати в собі почуття огиди до Анни, нічого не виходило. Хоч вона й лежала піді мною пластом я божеволів від її тіла, тому я вирішив дещо змінити у наших з нею стосунках. 

Аня тримається відчужено. Не йде на контакт, але я обов'язково  знайду ключик до її тіла. Судячи з того, як її втішила звістка про те що можна поїхати на шопінг я зрозумів, що йду правильним шляхом. Я упевнений, що гратиму на тілі Ані, як на музичному інструменті. Ця холодна лицемірка ще благатиме про секс зі мною. Сьогодні вночі я пеститиму її  до тих пір, поки вона не молитиме мене взяти її голодне тіло.     

 Від думки про сьогоднішню ніч з Анною мене охопила дика ерекція. У мене виникло нестерпне бажання схопити її за волосся й взяти просто на балконі та я через силу поборов у собі це бажання. 

-- Кхм, ... якщо ти готова, то можемо їхати.

-- Я готова, тільки візьму свою сумку, -- сказала я, й зібравши зі стола брудний посуд поклала його до посудомийної машини. Спочатку я хотіла проігнорувати тарілку та чашку Дена, але вирішивши, що це виглядатиме по-дитячому поклала разом зі своїм брудним посудом. 

-- Поквапся! Я чекатиму на тебе у машині, -- сказав Ден й розвернувшись пішов на двір. 

Я не хотіла змушувати його довго чекати, тому зачесавши волосся та взявши свою сумку вийшла з будинку.   

Ден стояв біля авто. Красивий -- перше, що спало мені на думку. Йому так личать темні окуляри й масивний годинник на правій руці. Він виглядав настільки привабливо, що перехоплювало подих.

Гей, Аню! Невже твій мозок розтопило сонце? -- злилася я на себе через те що почала витріщатися на свого ката. 

-- Я готова! Можемо їхати, -- сказала я й не чекаючи сіла до салону авто. Ден одразу ж  зробив так само. Хоч на дворі ранок, та сонце вже не просто припікало,  а смалило. 

Всю дорогу до торгового центру я тримала голову повернутою до вікна, так мені було легше ігнорувати чоловіка, що сидить за кермом, а ще можна помилуватися чудовими краєвидами. 

Ден привіз мене до величезного торгового центру уздовж якого росла колона високих пальм.  Вийшовши з автомобіля я з посмішкою вдихнула повітр'я на повні груди й одразу відчула,  що десь недалеко море. 

Сьогодні я обов'язково з ним зустрінуся. Пройдуся вечірнім пляжем, милуючись заходом сонця. Я читала, що на Кіпрі його захід по-особливому красивий. 

Оглянувшись на Дена який стояв позаду мене я не охоче зробила крок до нього. Потрібно з ним домовитися про зустріч після шопінгу. 

-- Гмм, ... дякую, що привіз мене сюди. Думаю нам варто домовитися про зустріч після шопінгу. Мені не потрібно багато часу, можливо годину або дві максимум тож близько дванадцятої години я тебе тут чекатиму, -- по-доброму пояснила я Денові.