Проти годинникової стрілки

Розділ 32

Тепер перед Королевами сиділа одна велична і прекрасна фігура. Аметерезу ніби у себе вдома розсілась на стільчику, який їй поставив Август. Його не довго вмовляли, побачивши гарну жінку він сам вирішив їй прислужувати. Вона розгладила червону сукню з золотими візерунками і підняла погляд спочатку на Кріса:

— Ох, так ти ж його копія, буває ж таке.

Хлопець зашарівся і відвів погляд.

— Ем, вибачте, але нам ваша допомога потрібна, — звернувся до неї Ерос підсунувшись ближче, — міс..

— Тереза, просто Тереза, — зупинила його жінка піднявши руку, — яка там допомога?

Розалія і Мірада переглянулись, вони обидві добре розуміли, що Ерос пов'язаний з Книгою, але не настільки. Демониця Аметерезу перед ними, вся така розкішна і прекрасна, як її описував Котоне. Королева сонця прокашлялась і звернулась до Терези:

— Два спадкоємці королівств, ще один хлопець і демониця упали в Урвище, але відкрив його той хлопець, як відкрити повторно, ми не знаємо. Ось чому Ерос вас викликав.

— Демониця? Луна? — Посміхнулась Тереза, — швидше за все, вони впали туди не просто так. Просто почекайте.

Жінка встала з свого місця і провела пальцями по чорній обкладинці з візерунками. Тоді тихо зітхнула і кинула погляд на компанію Алхіміків.

— Це у вас нормально? Так розділяти людей? — спитала вона звертаючись до Міради.

—Ви про що? — Здивовано підняла брову Королева.

— Вам важливий статус, якщо ці люди прості Алхіміки, то вони просто зброя, так? 

Брови Мітцуо піднялись вгору, він оглянув себе, тоді Люсі з Крісом і зупинився на Астері. Впала Зоря спіймав його погляд і знизав плечима. Кутики нафарбованих помадою губ Терези сіпнулись вгору, тоді вона звернулась до Еліс. 

Дівчина сиділа тихо стискаючи тканину рожевої сукні.

— Ти хвилюєшся? — ніжно спитала демониці. — Не хвилюйся, з ними нічого не станеться. Я обіцяю.

Еліс підняла погляд на жінку і тихо видихнула, її трохи це заспокоїло. Лише трохи.

— Чаклун і Ангелочок підете до Урвища, — Тереза глянула на Сайруса і Августа, — просто подивіться, що відбувається, добре?

Сайрус кивнув і пішов, а Август ще трохи стояв дивлячись в фігуру жінки:

— Ангелочок? 

Але вона вже переключилась на одну з Королев. Август зітхнув і пішов за Сайрусом, який стояв біля дверей чекаючи. 

Тільки два принци зникли за дверима, Тереза похолоднішала:

— Ти, — вона ткнула пальцем в плече Розалії, — хочеш, щоб твій син був Королем? Не обов'язково триматись від нього на відстані. 

Розалія змовчала. Демониця глянула на здивовану Рейну, її погляд пом'якшав, але знову став холодним, як тільки жінка кинула погляд на снігову Королеву:

— Ти Королева, маєш захищати всіх, не важливо чи це твій син, чи якийсь хлопець з селища біля королівства.

Ерос завмер, останні слова якісь були знайомі. Хлопець з селища, це той самий дивак, який показав їм шлях до в'язниці де був замкнений Сайрус.

З роздумів його вирвали слова Терези:

— Тобі ще треба буде дізнатись хто ти.

Вона зверталась до нього.

Ерос завмер, але не встиг відповісти, як повіяв холодний вітерець. Кріс здригнувся саме тоді, коли позаду нього з'явилась фігура:

“Радий тебе знову бачити”

Прозвучало в нього в голові. Інші озирнулись на фігуру. Мірада здивовано підняла брову, Розалія залишалась не зворушною, а ось інші…

— Ого! Це справді автор книги! — Вирвалось в Астера. 

Котоне посміхнувся, зник і з'явився посеред зали легко вклонившись. Він обвів поглядом присутніх, його очі ніби стали світлішими коли він побачив Терезу.

— Ти не змінився, — тихо пробурмотіла вона.

“Звісно, я ж помер…”

Жінка опустила погляд в підлогу. Котоне замовк, тоді ніби тихо зітхнув. І почав:

“Я чув про що ви говорили, відкрити Урвище справді може Кріс”

Його голос чули всі хто знаходився в кімнаті. М'який голос, який не можливо вловити вухом. Кріс знав через що, і помітивши погляд Терези, зрозумів, що вона теж знає.

Котоне зробив той самий жест, який зробив вперше коли познайомився з Крісом, а саме, відкрив горло. Хустинку він просто стягнув з горла оголюючи довгий шрам.

“Я не можу говорити як ви, тому ви чуєте мене в себе в голові”

Тереза закусила губу, вона добре пам'ятала той час. Жінка закрила очі відганяючи від себе ті давні спогади. 

— Як я можу відкрити Урвище? — перервав мовчанку Кріс.

Він вийшов наперед показуючи, що слухати буде уважно.

“Той камінь, який я тобі дав, він у тебе?”

Кріс здивовано кліпнув і всунув руку в кишеню, звідти витягнув блакитний камінчик.

“Це зірка. Впала зірка Антарес, в ньому моя сила. Тепер це твоя сила.”

Промовив Котоне в голові Кріса. 

Люсі глянула на камінь, а тоді на Астера.

— Впала зірка, — пробурмотіла вона вдивляючись в зацікавлене обличчя молодого алхіміка.

— Навіть не думай ним жертвувати, чи щось таке, — фиркнув Мітцуо обхоплюючи Астера за плечі, — він ж мені як син.

Тереза тихо пирхнула, тоді глянула на Котоне і Кріса, вони розмовляли, телепатично. Тому щоб не відволікати їх, вона взялась за іншу справу. 

В її руці з'явився кристал, вона облаштувала його над столом.

— Що це? — Не витримала своєї цікавості Рейна, але затнулась відразу як побачила холодний погляд Розалії в свій бік.

— Добре, що ти спитала, люба, — посміхнулась демониця. — Я розкажу вам про одну людину. І про Впалу Зорю теж.

Аметерезу кинула погляд на Астера, який нашорошив вуха.

— Чи знаєте ви про богиню Аелерії? Чи знаєте про існування третього королівства?

— Аелерія…— пробурмотіла Еліс підперши підборіддя рукою, — ах, їй поклоняється моя мачуха…але я думала це просто легенда, — вона кинула погляд на Розалію, — і Королева Розалія розповідала.

— Так, — нарешті подала голос Розалія, — наше королівство їй поклоняється, Сонячне королівство з нею воює, це і так зрозуміло.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше