— Котоне жив багато століть тому.
Юреї гортав сторінки. З кожною сторінкою Ерос відступав за спину Алана.
— То чим славиться ця книга? - спитав Алан.
— Я чула, що “демони” в назві не просто так, - промовила Ліана - ніби він записав в книгу всіх відомих демонів…але думаю в руках власника вона змінює свій зміст.
Перед Еросом знову постало кілька фігур, він махнув головою струшуючи спогади про них.
Алан поглянув на нього потім знову прикував погляд до книги в руках Духа.
— І скільки там демонів?
— Не відомо, — знизала плечима Ноксі.
Вона вихопила книгу з рук Юреї, підійшла до Ероса і штовхнула її хлопцю в руки. Ерос не відразу її взяв, але потім притиснув до грудей.
З гущавини лісу почувся дзвін. Пташки зірвались з дерев, Ліана подивилась в небо. Хмари почали закривати місяць.
— В нас гості, — спокійно пояснив Юреї.
Ерос відступив, а Алан помітно напружився. Вони дивились в гущавину чекаючи гостя, але він ніби не дуже хотів їх бачити, тому йшов повільно.
Чувся шелест трави і дзвін чогось схожого на срібло.
— Ви, — Юреї вказав на інший бік галявини — поспішіть, в тому боці потрібне вам озеро.
Алан зрозумів перший, схопив Ероса за рукав і потягнув в той бік.
Тільки двоє хлопців зникли в гущавині, з іншого боку з’явилась фігура.
— Давно не бачились, — посміхнулась Ноксі, — ти не часто заходиш.
Юреї з Ліаною перезирнулись і повернулись до фігури поруч з Ноксі. Але фігура не звернула на них уваги і обминувши їх кількома кроками, попрямувала на інший бік галявини.
— Чорт, — прошипіла Ліана вже готуючись бігти за постаттю.
— Чекай. — Зупинив її Юреї. — В них є книга, тому не потрібно хвилюватись. Напевно.
Алан і Ерос бігли поки другий не зупинився прислухаючись до звуків навколо. Він підняв книгу перед собою.
— Щось сталось? — спитав Алан підходячи до нього.
— Вона…пульсує, — тихо відповів Ерос опускаючи книгу.
Хлопець поглянув на Алана і знову прислухався до дивних звуків. З гущавини виринула та сама фігура, але не спокійна.
Вона налетіла замахуючись мечем. Алан зміг відскочити, але лезо зачепило його плече. Він поморщився хапаючись за рану. Кров забарвила темну тканину плаща.
Фігура довго не думала і так само різко налетіла на застиглого від страху Ероса. Він інстинктивно закрився тим, що було в руках: книгою.
Меч встромився в обкладинку. Фігура перед хлопцем видала здивований видих і повернула увагу до пораненого Алана.
Постать схопила його за горло і підняла над землею. Алан закашляв і глянув на фігуру: це дивна істота в срібній масці з візерунками, вся вдягнена в срібні обладунки, а на голові щось схоже на корону.
Істота розглядала Алана своїми чорними очима, Алан чіплявся за руку, яка його тримала. Він сціпив зуби. Хлопцеві було важко дихати, тому він старався хапатись за життя, як міг.
Скрик.
Алан, зрозумів, що істоті перед ним все одно. Він глянув в бік де стояв Ерос.
Книга лежала на землі в калюжі крові, руки хлопця, заплямовані кров’ю, помітно тремтіли.
Тільки Алан зібрав все повітря, щоб гукнути друга, як щось різко влетіло в фігуру, яка його тримала.
Істота цього не чекала, випустила Алана і боляче ударилась в стовбур дерева неподалік. Хлопець упав на землю хапаючись за горло і відкашлюючись. Його не турбувала біль в плечі і відсутність повітря. Алан схопився на ноги і побіг до Ероса. Він зупинився біля книги. Як не дивно, але діра від меча кровоточила, прямо як його плече.
Істота біля дерева отямилась і повільно піднялась на ноги.
— Гей, — почувся веселий жіночий голос — тікайте і книгу не забудьте.
Алан помітив фігуру жінки, в елегантній довгій сукні, з довгим, не природно, червоним волоссям, не відразу. Вона закривала собою їх з Еросом.
— Я його затримаю, — промовила вона.
Алан кивнув і кинувся до Ероса хапаючи книгу з землі, але плече пронизав біль, тому він притормозив і переклав книгу в іншу руку.
Істота повільно рушила до них. Жінка подивилась на Алана через плече, такими ж не природно червоними очима. Хлопець помітив чорні білки і напружився.
— Ні, — промовила вона і вказала кивком на Ероса — віддай книгу йому.
Алан не думав сперечатись. Він притиснув книгу до грудей друга. На диво Ерос швидко зреагував і стиснув її в руках. Алан схопив його за руку і потягнув в той бік про який говорив Юреї.
Жінка посміхнулась і поглянула на істоту:
— Шкода, що тут немає Котоне, він хотів тебе побачити, Септо.
Істота лише видихнула і замахнулась на жінку мечем.