Глава 33

Глава 33
Кирил Грушин мав типовий вигляд іт-ішника- 
програміста: середній ріст, перші ознаки надмірної 
ваги через постійну сидячу роботу, вічно скуйовджене 
волосся на круглій голові і розумний погляд, схований за 
товстими шкельцями окулярів. Тільки була в росіянина,  
попри непривабливу зовнішність одна особливість:  
він мав репутацію генія своєї справи. Коли Кирилові 
виповнилось двадцять п’ять років, його визнали кращим 
програмістом провідної іт-компанії міста Санкт- 
Петербурга, а в двадцять вісім він отримав пропозицію 
працевлаштування від самого всесвітньо відомого Google.  
Проте в останньому Грушин на довго не затримався,  
оскільки за колишнім жителем північної російської 
столиці закріпилась погана слава, виявилось – нечистий 
на руку. Кирил полюбляв розкоші, красиве життя, а вони 
вимагали значних матеріальних коштів, яких в нього 
не було. Ось молодий програміст і почав вдаватися до 
завуальованого шахрайства, маніпуляцій із фінансовими 
програмами, а іноді – і до відвертого злодійства. З Googlе 
йому пощастило: вийшов сухим із води. Проте, крадучи 
гроші із мережі банків, через хакерські атаки, він потрапив 
у поле зору американської розвідки. Так він познайомився 
зіСтарійшиною, який повністю владнав всі непорозуміння 
Кирила із невблаганною Фемідою. Старійшина доручав 
Грушину інколи досить цікаві справи, за які той та його 
команда із задоволенням брались, бо винагорода була 
фантастично щедрою. 
Ось і тепер, сидячи перед комп’ютером, хакерський 
напівбог уявляв уже, як він зі своєю подругою Моллі,

полетять витрачати сотні тисяч американських,  
вічнозелених доларів десь на Гаваї або на Балі. 
– Бос! – голосно обірвав рожеві мрії молодий помічник 
Грушина на прізвисько Мисливець. (Справжнього імені 
його ніхто не знав). – Система програм штучного інтелекту 
„Дедал 1” запущена. Які будуть розпорядження? 
Грушин перевірив деякі показники на своєму моніторі,  
а тоді озвучив завдання: 
– Наша ціль – колона із спеціалізованого військового 
автобуса та кількох мікроавтобусів, які просуваються 
автострадою із Вашингтона до Александрії. Перший етап:  
потрібно спочатку їх затримати та знерухомити. 
– Зрозумів, босе! – вигукнув із азартом Мисливець. –  
Починаю прораховувати варіанти й діяти! 
– Наташо, забезпеч зв’язок із супутником і постійне 
чітке зображення. 
Кирил повернув свою патлату голову в бік стрункої 
брюнетки зі стрижкою «Клеопатра», яка, розжовуючи 
жуйку, з блискавичною швидкістю водила пальцями 
сенсорною панеллю. 
– Так, Кирюшо, негайно все організую, – хакерка 
також повернула своє обличчя до боса й мило до нього 
сяйнула своєю неперевершеною білозубою усмішкою. 
Грушин відчув прилив жару в усьому тілі. Найдужче 
він боявся, щоб його Моллі не довідалася про інтрижки,  
які інколи стаються у її хлопця на тривалих робочих 
посиденьках. 
На всіх трьох моніторах з’явилося зображення з 
супутника: урядовий кортеж у супроводі спецзагону 
Федерального Бюро Розслідувань в’їжджав до містечка 
Александрії.