Просто вірші... або не просто вірші))

Чергові соплі деприсняка))

Чому у мене як не у людей,
Чому в житті буває так все складно?
Бува відхоплюю від долі тих люлєй,
За що й для чого? Зовсім не понятно.

Бувають проблиски тепла і сміху
І наче радуватись є чому,
Буває робиш щось собі для втіхи,
А чи потрібно чи собі, чи хоть кому?

Буває просто сірая буденність.
Здебільшого тільки вона і є.
Буває та життєвая нестерпність,
Що іноді й кукуха вовком виє...

Бува безцільно час той убиваю
І дихаю я прісно, й каву п'ю.
Буває зрідка в радощах я уповаюсь
І знов в позі тюленя все байдики ті б'ю.

Візьму я зрідка білий аркуш в руки
І ручкою по носі по возю,
Що хочу я від себе, і від муки
В потугах написати, чи видавити хоч "сльозу".

Бува візьму я телефон до рук
Втуплюся в білий цвіт того екрана
По клавіатурі пальцями тук-тук
Щось намагаюся писати, хоч досі в стані я барана.

Закину врешті все я знову, знаю
По звичці ту тюленічую позу я прийму.
Ні інтересу ні бажання досі я не маю.
Ще прийде час. Знаю. Надіюся пойму.

Подобається

#446 в Різне
#18 в Поезія

Відредаговано: 07.10.2026