Просто вірші... або не просто вірші))
Осінь нас не питає
Не люблю я осінь. Вона плаче.
Ні, не від горя, то її природа така.
То ще тепло, то вже холод собачий.
І так не хочеться готувати платка.
Хочеться літа, або ще весни
Коли усе живе, цвіте та співа
Та то все природа, нема в тім вини
Землі, вона так диха, жива.
Не люблю я осінь, бо все засинає
Дерева теж свої листочки скидають
Сіріє все, неживе, помирає
І птахи на зиму наче нас покидають.
І зиму також я не дуже люблю,
Особливо ту, що зовсім не сніжна.
Тож останнії днї ще що теплі ловлю
Коли надворі погода ще ніжна.
І приходить зима, і теж не пита,
Чи хочем дощу, що бува замість снігу.
Або притрусить килимком, та бува
Відчуваєш і радість і втіху.
Коли діти щасливі на санчатах своїх
Забувають про морозний той холод.
Ліплять баби, і сніжки летять крізь той сміх,
Ти смієшся разом, бо радіти за них не треба і повод.
Відредаговано: 07.10.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
